Одного разу людина, невдоволена своїм життям, запитала у Бога:
– Чому в мене така важка доля? Чому я маю нести свій хрест? Чи не можеш Ти дати мені легший? Я втомився від повсякденних труднощів!
І ось сниться цій людині сон. Бачить він низку людей, що повільно йдуть, і кожен несе свій хрест. І сам він також йде серед цих людей. Втомився він іти, і здалося людині, що його хрест довший за інші.
Тоді він зупинився, зняв хрест із плеча та відпиляв від нього шматочок. Іти стало набагато легше, і він швидко дійшов до місця, куди прямували всі. Але що ж це? Перед ним глибока прірва, і лише з іншого боку починається земля Вічного Щастя. Як же туди дістатися? Навколо не видно ні містка, ні кладки.
Цей чоловік помітив, що люди, які йшли з ним, з легкістю переходили на інший бік. Вони знімали з плечей свої хрести, перекидали їх через прірву і переходили по них, як по містку. Тільки він не міг цього зробити. Його хрест був надто коротким. Чоловік гірко заплакав, говорячи: «Ах, якби ж я знав»…
Прокинувшись, він більше не просив у Господа легшого хреста.
Нести хрест — це не прокляття. Це боротьба зі злом, що є всередині кожного з нас і кожен має її вести. Це щоденний обов’язок шляху до звільнення.
Кожному дається той хрест, який він зможе понести.
