Колись ти зрозумієш, що бувають люди, які ніколи не зраджують, але для цього доведеться пройти через дуже багато зрад…
Колись ти зрозумієш, що зовнішній блиск – ніщо в порівнянні з внутрішньою красою. Тому що все, що зовні, – це до першого дощу. Те, що всередині – завжди горить. Нехай навіть воно згасло до ледвевидних вугільців. Але досить скласти губи трубочкою і ласкаво подути – вогонь поступово розгориться і зігріє тебе.
Коли-небудь ти зрозумієш, що багато формул і афоризмів, яких ти нахопився в навколишньому світі – порожні, нехай і красиві, набори слів – не більше. Важливими є лише ті істини, до яких ти сам дійшов.
Колись ти зрозумієш, що доброта, ніжність, ласка і турбота – це прояв внутрішньої сили, а не слабкості.
