Коли я навчалася ще в школі, тоді й покохала Михайла. Він довго не звертав на мене уваги, а лише на випускному вечорі, коли він прийшов до своєї сестри, яка навчалася разом зі мною, ми познайомилися краще.
Відтоді ми стали зустрічатися, я літала немов на крилах від щастя. Михайло був старшим за мене, він вмів гарно доглядати, дарував квіти та цукерки, водив мене у кафе.
Подумки я відчувала себе дружиною Михайла, адже у нас були вже серйозні стосунки і ми часто говорили про своє майбутнє разом.
Але, на жаль, мрії моїй не судилося збутися. Якось у нас мало бути побачення, Михайло обіцяв заїхати за мною, я його чекала до десятої години вечора, але він не прийшов і телефон його не відповідав, а на ранок прийшло повідомлення. Михайло пояснив в одному речені все: “Нам разом бути не судилося, я кохаю іншу і у нас буде весілля”.
Далі описувати не буду багато, бо той період свого життя я пам’ятаю мало, все, як в тумані було. Лише десь через пів року я змирилася з тим, що сталося і стала хоч трішки радіти життю. Мене всі переконували, що я ще молода і у мене все життя ще попереду.
Минув ще рік і михайло знову з’явився в моєму житті, запевняв, що кохає мене досі, що хоче бути поряд, що помилявся і буде мені вірним і добрим чоловіком.
Я хотіла вірити Михайлові, але знала, що в нього нещодавно народився син і я не маю права лізти в їх сім’ю, нехай вони миряться там.
Згодом я познайомилася з Олегом, він виявився доброю та порядною людиною. Він щиро кохав мене, турбувався про мене, як ніхто інший.
Олег зробив мені пропозицію вийти за нього заміж, я сказала, що подумаю, адже я не кохала його, хоча дуже добре ставилася до цієї людини. я стала думати і зрозуміла, що мені вже майже 30 років, час минає і я більше не зможу знайти таку хорошу людину. Я чомусь думала, що краще бути коханою дружиною, ніж кохати свого чоловіка без взаємності і погодилася.
Після весілля з кожним днем мені все більше подобався Олег, він підкорив мене своєю добротою та турботою.
Ми з моїм чоловіком живемо вже 10 років у шлюбі, у нас троє діток і я дуже щиро кохаю його, це неймовірне сильне і добре почуття, його не можна зрівняти з почуттям до Михайла в мої молоді роки. Це щось більше і вагоміше для мене.
Я щаслива, що поруч зі мною така добра людина, найкращий батько та чоловік. Ось так я покохала свого чоловіка вже будучи в щасливому шлюбі.
