Коли Надія повернулася з роботи, її вже чекала тітка Марина, її хрещена мати. Казала, щоб та їхала в село, бо бабуся з дідусем обоє лежать. Надя з чоловіком та дітьми зібралася і поїхала. Доглядала за старенькими, чоловік ремонтував хату. Незабаром зароблені гроші скінчилися. А далі, як чорна кішка пробігла між ними. Стали дідусь з бабусею постійно на Надю кричати, дітей з хати виганяли на вулицю, коли ті пустували, а з її чоловіком взагалі перестали розмовляти. Такі різкі зміни Наді незрозумілі були. Поки випадково вона не прочитала лист дядька Василя до батьків
З моєю подругою нещодавно сталася дуже сумна історія, Надія допомагала встати на ноги своїм хворим родичам, а вони замість подяки виставили її сім’ю з будинку. На сьогоднішній день, ця історія досить повчальна для багатьох людей, з неї має кожен зробити свої висновки. Хто правий, хто винен судити не мені. Правду кажучи Надя розраховувала отримати будинок у спадок, а потім або продати його, або жити у ньому.
У Надії крім дідуся з бабусею з родичів нікого не було. Батьків не стало, коли їй було десять років. Ось люди похилого віку і піднімали, як могли свою онучку. Звичайно не звично було в селі, міський дівчинці. Але освоїлася, і друзі у неї незабаром там з’явилися, вона стала меньше сумувати. Тут і закінчила школу. Потім в райцентр до технікуму за 60 км від будинку їздила, де і зустріла свого коханого Петра. У нього теж особливо родичів не було, тільки мама, яка разом з братом в старому будиночку на околиці міста.
Весілля не справляли, не було грошей. Розписалися і все. Стали орендувати квартиру. На роботу влаштувалися: Петро водієм маршрутки, а Надя в магазин продавцем. Потім дітки з’явилися. Все життя на орендованій квартирі не проживеш, кредит для них не варіант, адже потрібно гарний дохід мати.
Якогось дня Надія прийшла додому, а там вже тітка Марина, її хрещена вже чекає.
– Давай їдь в село до стареньких. Дідусь і бабуся лежачі. Будинок великий у них, господарством займатися з Петром будете в селі. А що тут, гроші невеличкі отримуєте, і ті всі на квартиру віддаєте.
Відпросилася Надія з роботи і з чоловіком до літніх людей у село гайнули.
Зайшла Надя в хату, а вони обоє лежать. Голодні, а запах. Бабуся просе гіркими сльозами, мовляв онучко не залишай нас більше. Не хочемо ми в будинок для людей похилого віку. А у Наді самої сльози в очах.
Подумали з чоловіком вирішили переїхати до них, добре роботу знайти можна, хрещена з цим обіцяла допомогти.
Хата в них велика, п’ять кімнат, фундамент хороший. Звичайно дах всередині потребували капітального ремонту, але і з цим згодом чоловік Надії справився.
Поки Надя не працювала відпоювала своїх стареньких молоком, йогуртами, варила каші. Багато фруктів купувала. Чоловік найняв бригаду будівельників. Всі гроші, які подружжя відкладало, витратили на стареньких і на їх хату.
Любов та турбота Надії незабаром підняли бабусю з дідусем на ноги. Вони вже стали підніматися з ліжка. Говорили, щоб внучка нотаріуса викликала. Хотіли дарчу на будинок зробити. Казали, коли їх не стане, приїде Васька, Надія знала, що крім тата ще в родині був син. Але начебто недолугий, до батьків ніколи не з’являвся, нічим не допомагав, ніхто й не знав куди він подівся. А Надя з хатою не поспішала, думала нічого такого не станеться.
Хату відремонтували, як картинку, газифікували, воду провели. Все своїм коштом. Стареньким чоловік зробив затишну альтанку.
А далі, як чорна кішка пробігла між нами. Стали дідусь з бабусею постійно на Надю кричати, дітей постійно з хати виганяли на вулицю, коли ті пустували, а з її чоловіком взагалі перестали розмовляти.
Такі різкі перепади Наді незрозумілі були. Поки випадково вона не прочитала лист дядька Васі до батьків. Скоро приїде з сім’єю, і незадоволений, що в будинку оселилася нерідна особа. Пізніше Надія дізналася, що вона їм не рідна я внучка. Тато не мав своїх дітей. Ось вони і вирішили взяти дочку з дитбудинку. Коли Надя про все дізналася, світ пішов з під ніг. Все перевернулося. Старенькі не її рідні, а чужі люди.
Намагалася поговорити по душам, вони у відповідь завжди відповідали ненависттю. І вже відписали будинок на користь Василя. Все добро повинно залишитися рідні.
Надя розповіла все Петрові, зібрали речі і поїхали.
Згодом Надя дізналася, що приїжджав Василь, продав хату, а старих здав в будинок для літніх людей і поїхав.
Звідти телефонували старенькі Наді, просили, щоб приїхала, вибачалися. Надія лише сказала:
— Бог простить, а я не можу!
