Коли чоловік тихо підходить ззаду і обіймає жінку, то Він своїми руками замикає Коло. Її коло і своє. Коло ніжності, тепла… розуміння, захисту. І в центр цього живого кола Він поміщає жінку. Тим самим Він мимоволі показує, що зараз Вона – центр його Всесвіту. Чоловік обіймає жінку і мовчить. Мовчить і жінка. Вона відчуває, як теплі струми виходять від цих гарячих і мовчазних рук.
Коли чоловік обіймає жінку, то у неї виростають в цю мить крила. У цьому колі їй спокійно. Затишно. Вона тане від цієї мовчазної ніжності, як цукровий пісок. Хто Вона зараз, стоїть в центрі його живого кола?
Що Вона відчуває? Хто Вона в цю мить?
Жінка чи дівчинка? Кохана чи любляча. Тиша… легким пледом недомовленості вкриває плечі жінки… і приховує від чоловіка її думки… або вже не приховує? Адже Він зараз просто обіймає її, захищає її від зовнішнього світу, де так холодно. А тут, в його руках – тепло і затишно… захищено. І спокійно. Все те, що жінка так мимоволі шукає – так чекає і сподівається…
Частіше обіймайте жінку! Введіть її в центр свого кола! Підносьте її завжди своїм щемливим тремтінням чуттєвої ніжності! Просто любіть її! Їй так це необхідно. В рівній мірі, як це необхідно зараз і вам…
Дейвід Тумарінсон
