Моя старша сестра залишилася вдовою ще в молодому віці — її чоловік несподівано пішов із життя. Вона залишилася одна з трьома доньками. Найстаршій було лише вісім. Працювала вона без упину, поверталася додому пізно, а тим часом із дітьми сиділа наша мама, яка вже була немолодою. Згодом і її не стало.
Я іноді приходила допомагати, проводила час із племінницями, але через власну зайнятість не могла бути поруч часто. Уся відповідальність — дім, город, господарство — лягла на плечі сестри. Проте вона не могла залишити роботу: потрібно було годувати трьох дітей.
https://googleads.g.doubleclick.net/pagead/ads?gdpr=0&client=ca-pub-3328353190757187&output=html&h=280&adk=4263409302&adf=3893530532&pi=t.aa~a.1963407439~i.7~rp.4&w=740&fwrn=4&fwrnh=100&lmt=1760375461&num_ads=1&rafmt=1&armr=3&sem=mc&pwprc=3681671051&ad_type=text_image&format=740×280&url=https%3A%2F%2Fne-vse.blogspot.com%2F2025%2F05%2Fblog-post_421.html%3Fm%3D1%26fbclid%3DIwY2xjawNaEspleHRuA2FlbQIxMABicmlkETFpbGs3N1RUVGZtb3lyNWJCAR4EB78cMXelWMzJ2mrvAh2NYWgesg6In7mHf8supV6-I4ahLrAMTBgd8fO6oA_aem_gqx53XG2AKwStrPe1TAsFw&host=ca-host-pub-1556223355139109&fwr=0&pra=3&rh=185&rw=740&rpe=1&resp_fmts=3&wgl=1&fa=27&uach=WyJXaW5kb3dzIiwiMTAuMC4wIiwieDg2IiwiIiwiMTQwLjAuNzMzOS44MiIsbnVsbCwwLG51bGwsIjY0IixbWyJDaHJvbWl1bSIsIjE0MC4wLjczMzkuODIiXSxbIk5vdD1BP0JyYW5kIiwiMjQuMC4wLjAiXSxbIkdvb2dsZSBDaHJvbWUiLCIxNDAuMC43MzM5LjgyIl1dLDBd&abgtt=6&dt=1760375677800&bpp=2&bdt=1032&idt=2&shv=r20251009&mjsv=m202510080101&ptt=9&saldr=aa&abxe=1&cookie=ID%3Ddaee3c26d2316e95%3AT%3D1756658129%3ART%3D1760375328%3AS%3DALNI_MYQApePJL-uhUE2_Zns0FDYEvRUWA&gpic=UID%3D0000114284c797e9%3AT%3D1756658129%3ART%3D1760375328%3AS%3DALNI_MbaTWt9a9_QWWVUm_0_1sqlIWrM9g&eoidce=1&prev_fmts=0x0%2C676x280&nras=2&correlator=1353418246248&frm=20&pv=1&u_tz=180&u_his=1&u_h=864&u_w=1536&u_ah=824&u_aw=1536&u_cd=24&u_sd=1.25&dmc=8&adx=260&ady=2099&biw=1521&bih=738&scr_x=0&scr_y=300&eid=31095150%2C42532523%2C31095125%2C95344789%2C95368427%2C95368094&oid=2&pvsid=7307519866716562&tmod=1653133582&uas=3&nvt=1&ref=https%3A%2F%2Fl.facebook.com%2F&fc=1408&brdim=0%2C0%2C0%2C0%2C1536%2C0%2C1536%2C824%2C1536%2C738&vis=1&rsz=%7C%7Cs%7C&abl=NS&fu=128&bc=31&bz=1&td=1&tdf=2&psd=W251bGwsbnVsbCxudWxsLDFd&nt=1&pgls=CAA.&ifi=3&uci=a!3&btvi=2&fsb=1&dtd=217
Коли старшій доньці виповнилося дванадцять, вона почала допомагати матері по господарству й на городі. Це трохи полегшило життя сестри — вона відчула, що не одна, що має надійну підтримку в доньці.
У двадцять років дівчина повідомила, що зустрічається з хлопцем і вони планують весілля. Сестра щиро зраділа, адже знала хлопця з дитинства, його родину — порядна сім’я. Вона давно помічала, що між молодими є почуття. Після весілля донька переїхала до чоловіка.
Минув рік — і друга донька вийшла заміж. А ще через кілька років по селу пішли чутки, що й третя готується до весілля.
Сусідки жартували, що, мовляв, тепер і моя сестра нареченого знайде. Але вона лише усміхалась і казала, що не планує виходити заміж — її доньки вже мають свої родини, вона може нарешті жити з миром на душі.
Минули роки. Тепер вона — бабуся, має онуків. Все своє життя вона присвятила дітям і ніколи про це не шкодувала. Доньки часто приїжджають до неї з родинами, особливо на свята.
Єдине, чого їй не вистачає — коханого чоловіка, який так мріяв про сина. І хоч у них його не було, тепер у неї є троє — зяті.
Я пишаюся своєю сестрою. Я на власні очі бачила, через що їй довелося пройти. Хай Бог дасть їй здоров’я. Я завжди вірила, що в неї все буде добре — і так і сталося.
