– Синку, твоя Юля ставить нас у скрутне становище, — вимовляла Іллі Ганна Павлівна. – Невже вона сама не розуміє?

-Мамо, я поговорю з нею, — намагався заспокоїти жінку Ілля, набираючи номер дружини на телефоні. – Чорт, не відповідає.

– Вона зараз на роботі? – спитала Ганна Павлівна.

– Скоріш за все, — знизав плечима син. – Де їй ще бути?

– То їдь до неї в офіс і прямо там поговори, – наполягала жінка. – Впевнена, що при своїх колегах вона не наважиться сперечатися з чоловіком.

ГАнна Павлівна мала свої уявлення про життя, які більшості людей могли б здатися досить дивними. Проте Ілля згодом і сам став сприймати їх як норму.

– Так, ти маєш рацію, – сказав він. – Прямо зараз і поїду.

– Сподіваюся, що ввечері ситуація вирішиться, — крикнула йому Ганна Павлівна.

На роботі у дружини Іллі повідомили, що Юлія на обіді, але невдовзі має повернутися. Ілля глянув на годинник. На його думку, обідній час уже минув. Проте чоловік не став морочитися дивним графіком Юлії, тож просто залишився чекати. На роботу до дружини він прийшов із зовсім іншої причини.

Іллі довелося пробути майже годину, коли, нарешті, Юлія з’явилася. Але не одна… Ілля в шоці спостерігав, як його дружина увійшла до холу офісної будівлі у супроводі привабливого молодого чоловіка.

Вони безтурботно сміялися, і супутник обіймав Юлію за талію. Здавалося, що для оточуючих ця картина була звичною.

Розгублений Ілля поспішив сховатися за горшик з великою пальмою. Юлія і чоловік, що її супроводжував, пройшли повз і навіть не помітили чоловіка . Ілля ще якийсь час залишався на своєму місці, а потім непомітно поспішив на вихід.

Він і сам не розумів, що змусило його так малодушно втекти замість того, щоб вимагати від дружини пояснень. У глибині душі він здогадувався про причину, але боявся в ній зізнатися самому собі.

Ілля йшов додому, коли йому зателефонувала Ганна Павлівна.

– Ну що, поговорив із нею? – суворо запитала вона.

– Вибач, мамо, можливості не було, — збрехав син. – Вдома поспілкуємось.

– Не затягуй, — казала йому мати.

Вдома Ілля дав волю почуттям. Він метався з кута в кут, терзаючи себе різного роду здогадами та версіями. Перед очима знову і знову вставала сцена, що нещодавно спостерігалась: його дружина в супроводі симпатичного чоловіка, він обіймає її за талію, вони весело сміються …

Ілля з усього маху сів на диван та обхопив руками голову. Він гадки не мав, як йому поводитися в подібній ситуації. Чи варто влаштовувати дружині скандал, чи краще вдати, що він нічого не бачив?

Чоловік сам розумів уразливість свого становища і ненавидів себе за це. Він міг припустити будь-який результат із ситуації, але такого від своєї дружини він ніяк не очікував.

Його Юлька – тиха, сіра мишка… Сьогодні Ілля був вражений, наскільки впевнено та спокійно вона трималася. Можливо, вона тільки вдома вдає із себе скромницю, а ледве вийде за поріг…

Закінчити думку Іллі завадив стукіт вхідних дверей. Із роботи повернулася Юлія. Вона здивувалася, застав чоловіка вдома.

– Ілля, ти так рано? – Запитала Юлія. – Щось сталося?

Ілля у шоці помітив у руках у дружини букет квітів, який вона навіть не думала приховувати. Навпаки, відкрито набрала у вазу води та почала обрізати кінці квітів, перш ніж поставити їх у воду.

– Звідки квіти? – хрипко спитав чоловік.

– Колега подарував, – спокійно відповіла Юлія. – Але ти так і не відповів, чому повернувся так рано?

– Нам треба серйозно поговорити…

Це був рідкісний випадок, коли Ілля почував себе зовсім розгубленим і не міг підібрати потрібні слова. Він не впізнавав своєї дружини. Чоловік не міг зрозуміти, коли Юля встигла так змінитись, і як він примудрився пропустити такий момент.

– Я тебе слухаю, – сказала Юля, спокійно дивлячись на Іллю.

– Мама нервує, – сказав Ілля, відчуваючи себе повним ідіотом.

Юля ледь помітно посміхнулася.

– Що ж, їй доведеться звикнути, – відповіла вона, як і раніше, незворушним тоном. – Здається, я все ясно сказала.

– Ти серйозно? – Ілля не вірив своїм вухам.

– Хіба ж схоже, що я жартую?

Юля ще раз усміхнулася і попрямувала до спальні, щоб переодягнутися. Ілля пішов за нею. Він побачив, що замість домашнього одягу Юля перебирає парадно-вихідні варіанти. Це ще більше спантеличило чоловіка.

– Ти кудись збираєшся? – Невпевнено поцікавився він.

– Так. У мене зустріч у ресторані, – Юлія демонструвала рідкісну холоднокровність. – Тому вечеряй без мене.

Визначившись нарешті з вибором, молода жінка поклала вибраний варіант на ліжко, а сама сіла за туалетний столик, викладаючи з ящика косметику. Не звертаючи уваги на чоловіка, вона почала накладати яскравіший, вечірній макіяж, а Ілля, як і раніше, просто спостерігав за її приготуваннями.

Він нічого не сказав дружині, коли вона вже попрямувала до виходу. Ілля просто не міг визначитися, як йому поводитись у цій ситуації.

До їжі він так і не доторкнувся, просидівши весь вечір до глибокої ночі на кухні, в глибоких роздумах.

Мати, Ганна Павлівна, ще кілька разів намагалася додзвонитися до сина, але Ілля скидав виклики.

Юлія повернулася опівночі. Ілля навіть не вийшов, щоби зустріти дружину. Вона сама прийшла на кухню і сказала, що вона теж має серйозну розмову до чоловіка. Такого повороту Ілля не очікував.

– Іллюшо, не треба так переживати, – втішала чоловіка Юлія. – Відпочинь, наберися сил. І все в тебе вийде. А я тебе завжди підтримаю.

Така розмова між подружжям відбулася три місяці тому на цій самій кухні. Ілля вкотре прогорів із бізнесом і був на межі розпачу. Він лаяв себе за те, що звільнився з гарної роботи, щоб спробувати щастя у підприємництві, хоча оточуючі запевняли чоловіка, що бізнес – не його. І вони мали рацію.

Ілля спробував повернутися на колишню позицію до компанії, звідки пішов, але давно знайшли заміну. А знижувати планку йому не хотілося.

– Не хвилюйся, доки поживемо на мою зарплатню, — запевнила його дружина. – Я впевнена, що в тебе все вийде.

Спочатку Ілля постійно моніторив сайти з вакансіями, а його мати, Ганна Павлівна, регулярно дошкуляла його дзвінками.

Справа в тому, що для неї та незаміжньої сестри Іллі, Поліни, яка у свої 30+ жила з матір’ю, Ілля була фінансовим донором. Юлія не заперечувала, оскільки свою частину до сімейного бюджету чоловік вносив.

Вона взагалі була дуже зручною дружиною. Власне, Ілля саме за цю основну якість її і вибрав, коли після довгих та пристрасних стосунків залишився із розбитим серцем. Юлія чудово його втішила.

Це був той випадок, коли вона кохала, а він дозволяв. Звичайно, Юля навіть близько не викликала в Іллі того захоплення та душевних хвилювань, що були у попередніх стосунках. Але йому цього було й не треба, він був ситий по горло подібним. З Юлею йому було легко і передбачувано. А пристрастей він іноді добирав збоку.

І ось Юля стала основним видобувачем у сім’ї. Щоправда, вона не думала, що незабаром годувати їй доведеться не лише чоловіка.

– Юлю, така річ, — якось почав розмову Ілля. – Мама з Полінкою має фінансові труднощі. Ти не могла би допомогти? А я, як стану на ноги, одразу все тобі відшкодую.

Юлія погодилася та перевела свекрусі певну суму. Ганна Павлівна зателефонувала буквально за кілька хвилин.

– Юлю, дитинко, це ж крихітки на які зовсім неможливо жити, — невдоволено заявила свекруха. – Сонечко, це жалюгідна подачка.

Здивувавшись подібній заяві, Юлія відправила ще грошей, а Ілля їй щиро подякував.

– Юлько, ти дивоважна! – повторював чоловік, а Юлія буквально танула від його похвали.

Через місяць Ілля нагадав Юлії, що його матері та сестрі знову потрібні гроші.

– Юлько, ти ж бачиш, що я шукаю роботу, – пояснив він. – Не виходить поки що ніяк.

І Юля повторила переказ. А ще за місяць Ілля різко змінив тон.

– Ми не отримали від тебе чергового платежу, люба, — невдоволено сказав він. – Я думав, що тобі вже не треба постійно нагадувати про це.

Однак цього разу Юля з переказом не поспішала, а на всі претензії Іллі відмовчувалась або просила обговорити цю тему пізніше. А Ганна Павлівна продовжувала насідати на сина. Причому вже очно, оскільки цілими днями Ілля тепер проводив у квартирі матері та сестри, повертаючись до себе лише ближче до ночі.

– Я подаю на розлучення, – заявила йому Юля, повернувшись із ресторану.

Ілля не міг повірити власним вухам.

– Ти про що, люба? – здивувався чоловік.

– Ти чудово чув, – незворушно відповіла Юля. – Я більше не хочу з тобою жити, тож подаю на розлучення.

Ілля вражено дивився на дружину, а Юля невесело посміхалася.

– Я знаю, що ти бачив нас з Пашею сьогодні, – сказала вона. – Але тобі було все одно, що я в компанії іншого чоловіка, правда? Тобі немає до мене жодної справи, від мене потрібні лише гроші. Так от, лавочка закрилася. Все, Іллюшо.

– Хто цей Паша? – у шоці запитав чоловік. – Ти до нього йдеш?

– Паша – мій колега, – відповіла Юля. – Він давно намагався доглядати за мною, але я не давала йому шансів. Я ж вірна дружина. Але тепер я передумала. Тому прошу тебе якнайшвидше звільнити мою квартиру.

Ілля і забув, що весь цей час проживав на території дружини – настільки Юля дозволила йому почуватися господарем становища. А тепер нагадала про його місце в “харчовому ланцюжку”.

Ілля не знав, як реагувати на слова дружини, а Юлія нетерпляче постукувала по столу пальцями. Іллі хотілося вибухнути, накричати на неї. І в думках він все це зробив, але насправді не зважився навіть слова проти сказати. І покірно побрів збирати свої речі.

Коли грюкнули вхідні двері, Юлія дала волю почуттям. Їй було дуже нелегко стримуватися весь цей час, адже вона все ще кохала чоловіка, незважаючи ні на що. Але розуміла, що так жити більше не хоче і не може.

Через годину після відходу Іллі на телефон Юлі надійшов гнівний дзвінок від свекрухи, яка намагалася дорікати невістці в байдужості.

І, звичайно ж, вимагала грошей як моральну компенсацію чи відступні. Але невістка просто перервала розмову та заблокувала номер Ганни Павлівни.

Павло та Юлія вирішили не форсувати події, а розвивати свої відносини поступово. У Павла за спиною теж була сумна історія. Їх обох все влаштовувало, їм разом було добре та комфортно.

Долею Іллі Юлія не цікавилася, більше вони ніколи навіть не зустрічалися.