Коли свекруха сяючи повідомила новину, я по стіні сповзла від несподіванки. Ну хто такого чекав від жінки у 65? Чоловік теж був не в курсі планів матері, тому і відреагував відповідно. Свекруха вийшла від нас хлипаючи, сказала, що ми їй не рідня після такого. Та от, минуло три роки і вона стоїть на нашому порозі.
Мама мого чоловіка ще при першому знайомстві мене дуже здивувала. Я звикла бачити свою неньку, яка не має хвилини аби присісти приймаючи гостей, а тут все навпаки.
Олена Іванівна уся така гарна сиділа за столом і лиш керувала сином і чоловіком своїм:
— Валерію, подай картоплю. Сашку, підігрій котлети. Валерію, чисту тарілку.
Мій майбутній чоловік і його батько покірно виконували усе про, що говорила моя майбутня свекруха, а вона вела зі мною бесіду про театри виставки і новинки кіно.
Я думала, що то вистава для одного глядача, але помилилась. Свекруха ніде не працювала та ще й у домі нічого не робила. Мій покійний свекор її дуже любив і в усьому догоджав, аби лиш вона була спокійна і щаслива.
На восьмому році нашого шлюбу не стало свекра і свекруха у свої 55 раптом залишилась без засобів до існування. Інша вийшла б на роботу, але не Олена Іванівна, ні. Та жінка прийшла до нас із пропозицією.
Суть озвученого була у тому, що ми ніби як викуповуємо поступово її квартиру. Тобто, ми щомісячно даємо їй певну суму і зрештою отримаємо у власність її квартиру.
До того ж вона запропонувала обмінятись житлом і ми переїхали у її хороми, а вона у нашу однокімнатну. Ми з чоловіком спочатку посміялись, але згодом,зваживши усе і обміркувавши погодились на таке, адже Ольга Іванівна усе одно щось би вигадала із тим житлом, а так було безпечніше і краще для нас усіх.
Ми обговорили суму і наш щомісячний платіж свекрусі. Оскільки ми працювали вдвох і діти були вже більш самостійними, то на протязі десяти років ми свекрусі віддавали щомісячно по 10 тисяч гривень.
Ольга Іванівна мала кошти для свого подальшого безбідного життя, а ми жили у просторій квартирі де в кожного була своя кімната і будували плани на майбутнє. Та от намарне ми так розмріялись.
Одного дня щаслива свекруха прийшла до нас і з порогу попросила, аби ми її привітали. Бачте, вона виходить заміж і їде жити у Туреччину до свого нового чоловіка.
Вона навіть у наш дім його привела для знайомства у той день. Та мало їй було такого, вона ще й так спокійно нам сказала, що буде продавати свою квартиру, адже на новому місці хоче жити не приймачкою, а мати із собою гарні гроші.
Ми й подумати не могли що мова про чотирикімнатну квартиру у якій ми жили. Чомусь вирішили тоді, що мама ту в якій проживає на продаж виставить. Та ні.
Коли ми все зрозуміли, то сцена була неприємна. Я по стіні сповзла. а чоловіка я не впізнала, бо він розходився так, що сусіди позбігались.
Свекруха ж на нас образилась і сказала, що ми не вміємо радіти чужому щастю. Тобто, у неї і думки не виникло, що вона нас підвела, чи що зробила вона щось дуже нехороше. Що ви? То ми не підтримали маму.
Від нас вона вийшла хлипаючи і заявила, що віднині ми не сім’я. Наостанок кинула, що ми маємо тиждень. аби звільнити її квартиру у якій жили з її ласки і ні про що не турбувались.
Ольга Іванівна нам життя із ніг на голову перевернула і ми вже не знали, як і бути. Тоді моя мама нас дуже виручила і позичивши гроші у сестри заробітчанки придбала нам дім за містом, тож ми мали куди звезти речі і де жити.
Гроші за будинок ми і понині повертаємо моїй тітці. Наша донька вийшла заміж і зараз мешкає у тій однокімнатній квартирі із чоловіком. Саме у її двері і постукала одного дня Ольга Іванівна.
Три роки той шлюб тривав і от вона повернулась. Сказала, що не сподобалось їй там і що менталітет тамтешній не для неї. Донька впустила бабусю на чай, а та вже другий місяць там мешкає, бо йти їй нікуди і грошей ні копійки.
І от тепер, хочемо ми того чи ні, а мусимо щось вирішувати, бо так далі тривати просто не може. Чоловік хоче виставити маму із нашого житла і все на тому, але я поки його вмовляю такого не робити. Як би не було, а шкода.
Але жаль жалем, а як бути? Ми за свій дім гроші ще повинні років зо три повертати, тож на купівлю житла для свекрухи ні копійки не маємо.
От як вчинити у цій ситуації, підкажіть?
