Коли син з невісткою попросилися жити до мене, я дала їм велику кімнату. Наближався мій день народження. То був ювілей. І я вирішила запросити родичів та подруг. Сказала дітям, що стіл поставимо в великій кімнаті. Та Світлана сказала, що я не маю права водити гостей у їхню кімнату, адже там усі їх речі. Вона відмовилася допомагати мені прибирати та готувати страви. А коли прийшли гості, я аж розплакалася від того, що сказала невістка
У моєму житті склалося так, що я свого сина ростила та виховувала сама, без чоловіка. Чоловік пішов від нас, коли Олексію було всього п’ять років. Як мені тоді було важко, не передати словами. Син тоді мало що розумів, постійно запитував, коли прийде тато. Але, я впоралася. Добре, син з дитинства був самостійною і відповідальною дитиною.
Коли він виріс, то почав зустрічатися з Світланою. Згодом сказав, що вони вирішили жити разом. Я вирішила не втручатися в його життя. Адже йому жити з цією людиною, мені залишилося лише прийняти його вибір.
Разом вони прожили рік. А потім Світлана почала натякати на весілля. Майбутня невістка хотіла, щоб весілля було багатим. А у неї красива дорога сукня, з салону. З великою кількістю гостей, лімузином та неодмінно, з весільною подорожжю.
Але син сказав, що на пишне святкування у нього грошей немає. На таке весілля він не заробив, а брати кредит на одноразову сукню, і на те, щоб нагодувати купу малознайомих йому людей, він не буде.
Світлана, звичайно, ображалася на мого сина, навіть сварки у них були, але нічого не вийшло. У підсумку, вона погодилася просто розписатися, і відзначити цю подію в колі найближчих родичів та батьків. Ще якийсь час вони пожили на орендованих квартирах, а потім Олексій з невісткою почали проситися жити до мене. Казали, що відкладатимуть гроші на своє житло.
Квартира у мене двокімнатна. У маленькій кімнаті оселилася я, а велику кімнату я звільнила для дітей, щоб їм було зручно та просторо. Світлана відразу ж почала встановлювати там свої порядки. Переставила меблі на свій розсуд, здерла обої та перефарбувала стіни, деякі мої речі віднесли в гараж, навіть не попитавши моєї згоди на це. Так ми і прожили разом пів року. Наблидався мій день народження. У мене був ювілей, і я вирішила відсвяткувати його вдома, запросивши гостей. Багато люду я кликати не збиралася, але, щоб зізвати найрідніших людей та друзів потрібно чимало місця, щоб поставити стіл.
Стіл я вирішила накрити у великій кімнаті, де жили син з невісткою. Але Світлана була категорично проти цього. Вона заявила, що це їх кімната, заходити туди, а тим більше водити гостей я не маю права, так як там лежать усі їх речі. Ми навіть посварилися через це. Але останнє слово, було за мною.
У день ювілею, моя невістка Світлана залишилася вдома, ходила чорніше хмари. Відмовилася допомогти мені з приготуваннями, цілий день відвертала від мене обличчя, наче я її чимось образила. Під час святкування, розмова зайшла про те, які у молодих плани на майбутнє, і як скоро вони планують дітей.
Що тут почалося! Світлана заявила, що з такою свекрухою як я, ні про яких дітей мови бути не може. Що допомоги від мене немає, що вона навіть не змогла власне весілля нормально відсвяткувати. Я жодної копійки їм не дала, щоб допомогти дітям.
Але ж я до весілля взагалі ніякого відношення не маю, вони самі все вирішували, зі мною ніхто й не радився. Мені так стало прикро і соромно, що наступного дня я сказала Олексієві, щоб вони покинули мою квартиру, жити під одним дахом з людиною, яка нічого не цінує і так до мене ставиться, я теж не хочу. Син наче зрозумів усе і не образився навіть на мене.
Вони знайшли квартиру в оренду і переїхали.
Зараз си почав дуже часто приходити до мене. Просто поговорити, інколи й поїсти. Говорить, що став задумуватися про розлучення. А Світлана розповідає усім моїм родичам та знайомим, яка я погана свекруха, що виставила їх на вулицю. І через мене руйнується їх шлюб.
ось так я вирішила допомогти своїм дітям, а стала лише ворогом для невістки.
