Моя подруга дуже підло вчинила і це після стількох років дружби та всього, що я для неї зробила.

Олеся моя давня подруга, ми разом ще зі школи. Всі радощі та горе ми ділили на двох. Коли в неї не склалось життя з чоловіком й Олеся вирішила їхати на заробітки в Чехію, то попросила мене доглядати її сина, бо батьків у неї вже давно не було, а чоловік долею власної дитини не цікавився.

– Ти ж розумієш, що у мене нема іншого виходу? А на які гроші я дитину годуватиму? Як одягатиму? У цій квартирі давним-давно треба ремонт зробити. 

Я погодилась. Олеся платила мені 4000 в місяць за послуги няні. Хоч я робила набагато більше як няня готувала, прибирала, робила уроку, відводила у школу та зі школи. Та не вимагала більшого від подруги, бо вважала її майже сестрою.

Олеся приїжджала рідко, раз-два на рік – переважно на Різдво та Великдень. Коли ж вона приїхала через 8 років на зовсім в Україну, та її син Дмитро називав мене «мама», хоч йому вже й було 15, це її дуже розлютило.

– Ти що налаштовувала мою дитину проти мене? Чому він тебе мамою називає?

– Не знаю, я не просила у нього цього.

– Що ти мені розказуєш? Брала з мене гроші за догляд дитини, то ще й вирішила в мене сина забрати? Не очікувала такого від тебе.

– Олеся, ти чого? Я ж тобі допомагала, ти сама мене про це просила.

Олеся не стала мене й слухати, забрала Діму й пішла геть.

А нещодавно в мене трапилося горе – захворіла свекруха. І то не просто якась болячка, а треба було робити операцію в райцентрі. Мені, як на зло, затримували зарплату, а чоловікових заощаджень не вистачало. Тому звернулася за допомогою до Олесі, бо знала, що вона точно допоможе. Тим паче, як то кажуть – за нею був борг. 

Але подруга мені не просто відмовила, а ще й образила:

– Я тобі ці всі роки платила, тобі що мало? Я не збираюсь фінансувати твої забаганки! То твоя свекруха і твої проблеми.

На щастя, нам дали кредит в банку і ми оплатили лікування свекрусі. 

Але через місяць неочікувано прийшла Олеся й сказала, що знову має їхати в Чехію, аби оплатити навчання сину та назбирати грошей йому на квартиру. Відповідно, просила знову приглянути за її сином. Я відмовила, хоч і люблю Діму як свого сина. Мені дуже образливо, що Олеся так зі мною вчинила. Тому, нехай відтепер вирішує свої проблеми самостійно.

Як би ви вчинили на моєму місці? Хто з нас не правий?