Виховуємо з чоловіком 4-річну дочку. Вирішили, що з декрету на роботу повертатися не буду, а займуся доглядом за малям. Весь час ми, проводимо разом. Між розвивальними заняттями й кружками дочки встигаю з’їздити у своїх справах, а іноді навіть манікюр зробити.
Серед робочого дня можу дозволити собі почитати в кав’ярні, поки дочка на черговому занятті. Якось я заглянула в найближчу кафешку, а там сидів батько з незнайомою мені жінкою. Я здивувалася, побачивши його, адже він повинен бути на роботі. На момент, коли тато цілував супутницю, я, з приступом нудоти вибігла із закладу.
“Він мене не бачив. Він зраджує мамі. Що ж робити?” – божевільний вихор думок проносився в голові. Не тямлячи себе від образи та обурення, я мчала по вулиці. Як краще вчинити: розповісти мамі або удавати, що нічого не відбувається?
Коли я нарешті прийняла рішення втрутитися в стосунки батьків, мама своїм спокійною відповіддю приголомшила мене ще більше: “Я в курсі, у нас вільні стосунки. Ми любимо і поважаємо один одного, але не хочемо обмежувати”.
Я і гадки не мала, що мої батьки такі – “просунуті люди”, навіть якось ніяково стало, адже у мене зовсім інші сімейні цінності.
