Про те, що від мого сина якась дівчина чекає дитину, я дізналася від своєї сусідки. Новини в нашому не невеличкому містечку завжди поширювалися стрімко. А тут ще й такі «серйозні», тому говорили про це усі, кому не лінь. Я спочатку не повірила – як же так, син нічого сказав, а тут вже сусідка в курсі.
Дівчина сина мені подобалася. Скромна, дуже вихована дівчинка виросла в дитячому будинку, і ніби випромінювала тепло. Бачила я Тетяну тільки раз, коли син півроку тому приводив її «на оглядини» і тоді вже я зрозуміла, що дівчина гарна.
Одружитися Вадиму в принципі вже можна, 24 скоро. Робота хороша, освіта вища. Хай вже краще з сім’єю буде, ніж з друзями десь ходить по ночах. Тим більше, якщо дитину чекає його наречена. Я буду чудовою бабусею! Десь в своїх мріях я вже катала по парку коляску з онукою або онуком…
Син прийшов додому ближче до 11 ночі. Як і завжди він був у відмінному настрої, вмився і пішов на кухню. Я розігріла вечерю і поки син їв, почала розмову. – Не правильно це, синку, Таня чекає дитину, а ти навіть мені не сказав. Давай, роби вже пропозицію, поки термін не такий великий, а то перед ріднею буде незручно.
Від моїх слів син аж попирхнувся: «Мамо, навіщо мені з нею одружуватися? Вона нудна і не цікава. До того ж, я не впевнений, що дитина моя».
Я дивилася на сина і не впізнавала в ньому того хлопчика, який завжди мене радував, був чесним і відкритим, а головне добрим.
– Синку, як це не потрібна вона тобі? Як вона буде малюка піднімати?
Син стояв на своєму – одружуватися не буде. Я мовчки пішла в свою кімнату і зачинила за собою двері. В той вечір я довго не могла заснути, думала про те, як мені правильно вчинити і що робити.
Сина я одна піднімала, чоловік аліменти платив мізерні. Було важко, але я змогла. Може Таня дозволить мені приходити до малюка і допомагати йому? Я вирішила «сходити в гості» і поговорити з дівчиною. Таня спочатку трималася, а потім все мені розповіла. Ні грошей, ні можливостей піднімати дитини у неї не було.
Я заспокоювала її як могла. Саме в цей момент я зрозуміла, що мій онук чи внучка будуть зі мною поруч, як і їх мати, а ось синові доведеться або одружитися, або з’їхати і зняти собі окреме житло. Розмова з Вадимом була досить важкою. Про дівчину і дитину він не хотів нічого чути, як і про те, що йому тепер доведеться жити окремо. Він дорікав мені в тому, що я поміняла його незрозуміло на кого, говорив, що дитина взагалі може бути не від нього.
Хоча кілька місяців ще тому розповідав їй же про те, що дівчина не зіпсована і ідеально підходить на роль дружини. У підсумку, розмова закінчилася вимогою сина розміняти квартиру і віддати йому половину грошей. Не думала я, що такого ось сина виховаю. Розчарував, Вадиме, ти мене хоча б тим, що навіть не запропонував допомогу Тетяні.
– Знаєш, в цю квартиру ти ні копійки не вклав, вона тільки моя, ти тут тільки прописаний. Ділити я з тобою її не буду! – сказала я синові.
Вадим розвернувся і вийшов з кімнати, швидко зібрав речі і пішов, голосно грюкнувши дверима.
Тетяна народила сина, разом з ним вона жила у мене кілька років. Вадим намагався налагодити відносини зі мною, але ревнощі до сина, до того, що тепер Тетяна поруч зі мною, а не він, все псували.
Таня ближче до 30 вийшла заміж, зустрівши хорошого чоловіка, трохи старшого за себе. Оселилися вони, до речі, в тому ж районі, де я живу. Тетяна часто приходить до мене в гості, внук теж. Так я ростила сина, а в результаті отримала невістку, до якої ставлюся, як до доньки.
