Було у одного батька два сина. Виросли вони, а батько і говорить їм:
– Пора, сини, за справжню роботу прийматися. Хто з вас чим хоче займатися?
Мовчать сини, не знають, яку собі роботу вибрати.
– Ну так підемо, – каже батько, – по світу побродимо та подивимося, що люди роблять. Зібралися і пішли потихеньку. Йдуть, сини до всього придивляються, думають, яку б їм роботу вибрати.
Підійшли до одного села. Бачать – стоїть біля вигону кузня. Зайшли вони в кузню. Привіталися з ковалем, поговорили. Старший син навіть молот взяв в руки – допоміг ковалеві леміш викувати. Потім рушили далі.
Підійшли до іншого села. Старший син подивився туди-сюди: не видно кузні в цьому селі. Ось і говорить він батькові:
– Чому б і тут кузню не поставити? Я б міг ковалем залишитися. Ця робота мені подобається.
Зрадів батько: знайшов, думає, старший син собі засіб до життя!
– Гаразд, – каже, – будь ковалем в цьому селі.
Поставив він синові кузню, той і почав ковальською справою займатися. І люди хвалять його, і сам він своєю роботою задоволений.
А молодший син скільки не ходив, ніяк собі роботу до смаку не знайде. Йде він раз з батьком повз луг. Бачить – пасеться віл. А село далеко, і …пастуха не видно.
– А чи не почати мені, батьку, волів красти? – каже син.
– Робота ця легка, і кожен день м’ясо буде. І сам розтовстію, як віл.
– Кради, – каже батько.
– Тому я тебе і воджу, щоб ти собі постійне заняття вибрав.
Взяв син вола і погнав додому. А батько каже:
– Почекай мене біля лісу – мені треба ще в це село заглянути: там один мій знайомий живе …
Жене син вола та все, як вовк, озирається, чи не біжить хто за ним. Поки до лісу дістався, добряче перетрусив. Аж нудно від страху стало.
Почекав він , поки батько вернувся, і погнали вони разом вола додому.
Зарізали вдома вола, зняли з нього шкуру і стали м’ясо варити. Наварили, а батько і говорить синові:
– Ось що, синку, давай-но спочатку знімемо мірки та подивимося, хто з нас від цього вола погладшає.
Взяв він шнурок, зміряв шию собі і синові і зав’язав вузлики.
Сіли за стіл. Батько їсть спокійно, а син все на двері поглядає: чи не йде хто вола шукати? Гавкне собака, пройде або кашляне хто біля хати – син хапає м’ясо і в комору ховається. А у самого руки і ноги тремтять … І йшов так день за днем.
З’їли вони нарешті вола. Ось батько і каже синові:
– А тепер давай шиї міряти: хто ж з нас поправився?
Поміряв – у батька шия удвічі погладшала, а у сина удвічі схудла.
Дивується син:
– І чого воно так?
– А тому, що ти краденого вола їв, – каже батько.
– Так і ти ж їв краденого!
– Ні, я пішов у село господареві сплатив за вола і їв, як свого. Тому-то я і погладшав. А ти як сядеш за стіл – страх тобі відразу на шию стриб і душить! Тому вона і худне. Краденим, сину, ситий не будеш!
