Миколі з жінкою пощастило. Акуратна, чистенька, добра і привітна. Чудово готує його улюблені оладки, котлети, запіканку… Що Микола попросить – те й приготує, без жодного цього вашого «Я тобі не кухарка!»
Прибирає вона в будинку сама і також без жодного примусу чи вимог придбати робот-пилосос. Ніколи не докоряла Миколі за гроші. Захоче він, наприклад, витратити всі свої заощадження на машину – ну і будь ласка! Хоче позашляховик – купуй…
Подарунки жінка не любила… Якщо приймала, то тільки приємні сувеніри, зроблені своїми руками. Листівку їй підпишеш – а вона і щаслива, аж вухами себе б’є по щоках від радості.
До речі, якщо її Микола задивлявся на дівчат, то не влаштовувала сцени ревнощів, а тільки сміялася. Але найголовніше – це характер. Золотий був у жінки характер. Навіть якщо якась невдача – ні слова докору, ніяких істерик чи вереску ображеної самки. Завжди тільки Микольчику, радість моя, серце моє, сонечко ненаглядне! Ось так зверталася до Миколи.
Ви, напевно, думаєте, я зараз буду Миколу сварити? Мовляв,.. інфантильна твоя душа, експлуататор … Але ні. Не дочекаєтесь. Я за Миколу тільки рада.
Чому? Та тому що йому 5 років, він добре їсть, ходить в садок і головна в його житті жінка, це бабуся. А це для чоловіка його віку велике досягнення!
Автор: Морена Морана
