Невдячна невістка…
– Я до невістки, Галини, ставилася завжди з усією душею! – розповідає п’ятидесятисемирічна Ольга Федорівна.
– З дитиною їм допомагала часто – у Галини проблеми після появи малюка були, вона в лікарні лежала, син працював і бігав до неї, а я з малюком сиділа. Впоралася! Тепер ось квартиру обіцяла їм віддати …
– Це гарно! Хороша допомога молодим …
– Ага. Галя чекала на другу дитинку, і варто зазначити, несподівано, а у мене ж двокімнатна квартира, яку в оренду здаю. Квартиранти з’їжджають через кілька тижнів, я говорю, ремонтуйте, заїжджайте і живіть, раз така ситуація, не буду квартирантів шукати! Не будете ж мотатися по орендованих квартирах з двома такими малюками … Квартира хороша, район чудовий, думаю, хай живуть, поки невістка з декрету вийде і на ноги не стане, там видно буде …
… Першому онукові Ольги Федорівни скоро виповниться два роки, а через чотири місяці у сина і його дружини має з’явитися друга дитина.
Чесно кажучи, молоді спочатку сумнівалися в тому, чи варто залишати маля, оскільки зараз навіть житла свого не мають, житло рендують Але Ольга Федорівна сказала твердо: якщо вже так вийшло, треба нарoджувати!
І квартиру запропонувала. Це стало вагомим аргументом «за».
– Взагалі Галина, звичайно, людина непроста! – зітхає Ольга Федорівна. – Зарозуміла, категорична, запальна. Час від часу щось та викине в мою сторону. Поки я допомагаю – все добре, але тільки трохи не по її – відразу я ворог.
Але я намагалася бути мудрішою. Не звертала уваги, не чула, не бачила, не помічала якихось речей, щось спускала на гальмах. І ось тепер думаю – дарма! Треба було відразу ставити на місце. Може, до такого б не дійшло.
Кілька тижнів тому у Ольги Федорівни був день народження, збиралися гості – кілька подруг, заїхали привітати і син з дружиною і з дитиною. Ольга Федорівна запекла м’ясо, купила тортик, накрила стіл, посиділи чудово.
Молоді почали збиратися додому – дитину, мовляв, треба укладати. Ольга Федорівна передала їм кабачки, кілька банок варення, огірки з дачі. Син з сумками пішов до машини, Галя залишилася одягати дитину. Одяглися, зібралися виходити, і тут невістка кинулася – немає телефону.
Тільки що був, лежав поруч на столі, коли чай пили. Може, малюк кудись засунув?
– Почекай! Я зараз тобі подзвоню! – взяла свій мобільник Ольга Федорівна.
– Ой! Та ні, не треба! Зараз Олег прийде, зателефонує! – раптом почала лепетати Галя. – Так я зараз сама пошукаю, десь він тут, навіщо дзвонити …
Але Ольга Федорівна вже набрала номер… і мало не впустила мобільник, коли раптом почула з-під диванних подушок мерзенний гавкіт маленької собачки.
– Ти уявляєш? – чуть не плаче Ольга Федорівна. – Це у неї на мій дзвінок такий звук стоїть – собачий гавкіт.
Подруги мої сидять, все це чують, всім незручно. Ну що, схопила вона свій телефон з-під подушки, взяла дитину, вийшла з квартири – а у мене сльози рікою. Ось чим я таке заслужила? Дівчата мої мене втішати намагалися. А мені тільки гірше. Думаю – син це знав теж, сто раз я дзвонила їй, коли він поруч був. Напевно чув цей гавкіт. Хіхікали разом, мабуть.
Ольга Федорівна серйозно образилась на молодих.
– На наступний день дзвонить мені синок, як ні в чому не бувало! – розповідає вона. – Матеріали для ремонту квартири якісь купив. Запитує, можна відразу заведу туди, на лоджію поставлю.
А я йому кажу – знаєш що, сину, а я передумала. Спасибі скажи своїй дружині. Вона тобі розповіла, що сталося під кінець свята? Ні? А ти її спитай.
…Син замучив тепер Ольгу Федорівну дзвінками, але замість вибачень мати чує одні докори.
– Ми, каже, сподівалися на тебе, а ти! Матеріали для ремонту купили! Господареві сказали, що з’їжджати будемо! Ти сама обіцяла, так не робиться… Ти хоч розумієш, в яке становище нас ставиш зараз?
Галя ж взагалі мовчить, як в рот води набрала.
Ольга Федорівна все розуміє, але після того, що сталося йти назустріч не хоче абсолютно.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
