Люда дуже кохала свого Борюсика. Він був старший за неї і навіть від дружини пішов, щоб жити зі своєю Людочкою! Була тільки одна проблема – Борис мав слабе серце і час від часу лягав у клініку на процедури. Люда з ним ні разу не була і якось вирішила простежити за коханим. Вона попросила свого друга Вітю поїхати слідом за Борисом. Його клініка була за містом, але було трохи дивно, що вона виявилася більше схожою на… Котедж! Боря виліз із таксі, відкрилася хвіртка і з неї випурхнула якась «медсестричка». Халатик коротше нікуди, а туфлі на шпильках… Люда просто оторопіла від побаченого.
– Тобі не здається, що твій Боря тобі зраджує? – якось запитала Люду її сестра Ганна.
– З чого ти взяла, Ганно? Ти ж знаєш, у нього серце, ми вже не такі молоді, та й куди йому, – заперечила Люда.
Вона була гарненька. За вже розлученого Бориса вийшла десять років тому. Він був дорослий, розумний, і її обожнював.
Колишня його дружина Віра була старша за чоловіка на три роки. Вона була шкідлива і буркотлива, як бабця – це Боря їй розповів.
Віра так галасувала, якось побачивши Люду, що, мовляв цей пройдисвіт лікуватися дуже любить і йому дуже подобаються медсестрички!
Яка нерозумна, у чоловіка серце слабе, а вона таке каже!
Доньці Бориса Валерії вже вісімнадцять років, вона дуже самостійна.
А от у Люди з Борею з дітьми не вийшло. Вона так мріяла йому синочка народити, але у Борі серце.
Але свою Людочку він обожнює, називає коханою дівчинкою.
Люда йому готує дієтичні котлетки і супчики, соління і гостре Борі не можна.
Доглядає його, не дає перетружуватися, у ванній з травами спинку йому тре.
Лікувальний чай подає, коли Боря сидить у кріслі біля телевізора.
– Що ти з ним няньчишся? Свою невитрачену любов, яку на дітей могла б витрачати, на мужика тринькаєш? Теж мені, чоловік, ні дітей, ні допомоги, один клопіт з ним, – бурчала до доньки мати.
– Я про внуків мріяла, а не про старого немічного зятя, за яким догляд потрібний!
– Мамо, ти за татом теж доглядаєш, от і ми любимо один одного! – ображалася Люда.
– Я за татом доглядати стала, коли йому вже майже сімдесят стукнуло, та й то він не дає, бурчить, щоб слабого з нього не робила. А ти для свого Борюсика немов нянька чи служниця. Бреше він все, він тебе просто використовує. Дружина його виставила, а ти, нерозумна, прийняла і шкодуєш його! – обурилася мама.
Люда після цієї розмови місяць до батьків не їздила, не хотіла слухати цього.
І тут раптом їй старша сестра говорить те ж саме!
– Ганно, якщо це тебе так мама налаштувала, я тебе слухати не хочу! – обурилася Люда.
– Та ти очі відкрий, наївна ти, Людо! Твій Борюсик знову минулого тижня на профілактику лягав у стаціонар, а ти це перевіряла, відвідувала його?
– Та ні, звісно, він же ж на два дні всього. Боря ж не лежачий, там йому якісь крапельниці капали і все. Вранці поїхав, а наступного дня повернувся, як молодий, зате все це йому дуже допомагає, він потім почувається краще.
– Ну й ну, ти хоч знаєш, де цей стаціонар?! – посміхнулася сестра.
– Ну так, за містом, це платна лікарня, там лікарі дуже хороші, і взагалі ми один одному довіряємо, а мені здоров’я чоловіка важливіше за ваші недолугі домисли! – розсердилась на сестру Люда. – Ви що з мамою змовилися чи що?
Але коли Ганна поїхала, на Люду найшла підозрілість.
Коли Боря їздить на роботу, чи з донькою на зустрічі, він так ретельно не збирається, як у цю клініку за містом.
А тут він все нове надягає, миється і голиться ретельно…
Люда згадала, як спочатку вона здивовано дивилася на чоловіка, який готувався у клініку і якось запитала:
– Ти, Борю, не в лікарню, а на бал зібрався!
Чоловік зробив жалісливе обличчя, а від його слів Люда мало не заплакала.
– Розумієш, – сказав Боря, і його очі стали вологими від сліз. – Це ж серце, а воно одне в людини. Нирки дві, легень теж дві, є без чого навіть жити можна, а без серця – ні. Раптом мене прямо там, у клініці, не стане…
І Борис відвернувся від Люди. Він раніше їй завжди казав, що боїться бути для неї старим і немічним, тому й старається поправляти здоровʼя…
Тоді Люда кинулася Бориса обіймати і заспокоювати. Їй так його стало шкода, до сліз!
Але тепер слова мами й сестри в серці засіли і вона попросила сусіда з першого під’їзду Віктора, з яким вони в школі ще разом навчалися, підвезти її до клініки.
Вітя був у курсі, що в Люди чоловік не зовсім здоровий і вона за нього завжди хвилюється.
Тому прохання не видалося йому дивним, тим більше, що Вітя ще зі школи за Людою бігав, вона йому завжди подобалася, і допомогти їй для Віктора було в задоволенні.
– О-о-о, у тебе інша машина, це добре. Боря тоді нічого не запідозрить, а то він твою стару добре пам’ятає, – зраділа Люда.
Вони поїхали вранці в суботу за таксі, на якому за місто в клініку їхав Борис…
Клініка була за містом, правда трохи дивно було що вона виявилася більше схожою на… Котедж…
Боря виліз із таксі, відкрилася хвіртка і з неї випурхнула медсестричка.
Машина Віті стояла в тіні за деревом, а він раптом аж присвиснув від подиву.
– Людо, а я ж цей котедж знаю! – сказав він. – Ми нашому шефу сюди для ремонту будматеріали привозили.
Шеф зараз поїхав у відрядження на пару днів, а ця “медсестричка” дуже вже на його молоду дружину схожа…
Вона й одягнена зовсім не як звичайна медсестра, ти глянь.
Халатик коротше нікуди і вирізи навколо, а туфлі на шпильках і взагалі…
Люда просто оторопіла від побаченого.
Вона теж уже зрозуміла, що це ніяка не клініка, але раптом до котеджу під’їхав крутий джип, і Вітя знову присвиснув.
– Ну і справи, та ти глянь, це ж шеф повернувся чомусь! Скасували його відрядження. Ох, що зараз буде!
Хазяїн зайшов у котедж, а через пару хвилин звідти з неймовірною швидкістю вилетів Боря з брюками та сорочкою в руках.
Тут і Люда не витримала, і вийшла з тіні.
– Так ось, як ти серце лікуєш?! Дітей значить ти не можеш мати і тобі догляд потрібний, так, Борюсику? Я дивлюсь сьогодні тебе чудово “полікували”!
Люда зустріла його біля хвіртки, вихопила штани і сорочку з його рук, бо ж вона йому цю сорочку і штани дорогі й купувала!
– Додому не повертайся, зраднику, на розлучення подам сама!
У машині Люда дуже плакала. Вона ж так йому вірила,
Боря красиво залицявся, називав її дівчинкою і Людочкою, а виявилося, що він звичайний обманщик…
– Ну що ти плачеш?! – не витримав Вітя. – Виходь он за мене! Я тебе зі школи ще чекаю. Був одружений і не зміг, розлучився… Добре хоч дітей не нажили. Ти що, не бачиш, як я тебе люблю?! – несподівано зізнався їй Вітя.
– Відчепись, ти не розумієш нічого! – плакала Люда.
Але Віктор зрозумів, що це його останній шанс і вирішив іти напролом…
…Через два місяці Люда нарешті погодилася піти з ним прогулятися.
Потім вони якось пішли разом у кафе й зустріли колишніх однокласників. Ті дуже зраділи:
– Невже Вітя нарешті тебе добився, Людо?! Бо ж було ще в школі ясно, що ви створені один для одного!
Тепер у Люди й Віті дві донечки-однолітки – Ліля й Віола.
Одна на Люду схожа, а друга на Віктора. І вони обоє просто шалено щасливі.
І як Люда раніше Віктора не розгледіла?
– Видно тобі, щоб зрозуміти, який Вітя хороший, треба було з цим Борюсиком пожити! – бурчала мама.
Але й вона була тепер задоволена, що поряд з її донькою надійна й хороша людина.
А вже в тому, що Вітя хороший, мама не сумнівалася. Він же ж на її очах ріс, вона давно вже його придивилася.
Таку тещу не обманеш!
Залишити відповідь