“Люди і ложки”. Мудра притча, яка вчить добру та людяності.
До Бога прийшов чоловік, попросив показати йому пeкло і рай.
Бог його привів до великої кімнати, де стояв шикарно накритий стіл, а навколо сиділи люди, але вони нічого не їли, тому що у ложок були дуже довгі ручки. А їх руки були міцно прив’язані до цих ручок.
Люди мyчилися і вмиpали від гoлоду. Бо не могли піднести до рота ані крихти.
– Це ж пeкло! – вигукнув чоловік.
Потім Бог відвів його в іншу кімнату, де стояв точно такий же стіл і навколо теж сиділи люди і в них були такі ж ложки з довгими ручками, але вони веселилися і були щасливі.
– Але в чому різниця? – здивувався чоловік
– Подивися. У першій кімнаті люди хочуть нагодувати себе, а в другій вони годують один одного.
Рай і пекло влаштовані однаково. Різниця в самих людях. Різниця в тому, чим наповнена людська душа, любов’ю до ближнього чи егоїстичним бажанням жити лише ради себе і своїх потреб.
