-Максиме, синку, ви вже два роки живете з Лізою, а дітей все немає. Ми вже літні з батьком, хочеться онуків побавити. Нехай твоя дружина може процедури які зробить.
-Мамо, та я й сам задумався вже про це. Ліза каже, що так буває, треба просто трохи зачекати.
-У мене знайома є, працює медсестрою у лікаря одного, подзвоню їй, нехай домовиться, перевірять Лізу.
Збрехати у неї не вийде, всі результати мені покажуть…
Так вони й зробили.
-Ну, що, синку пустоцвіт вона. Прийшли результати, мені медсестра зателефонувала, сказала, шансів завагітніти немає. Поки не пізно, розлучайся з нею, і одружуйся іншою.
Ліза чула розмову чоловіка з матір’ю зі своєї спальні. Невже це правда?! А вона так мріяла стати мамою…
Увечері Ліза сиділа на дивані і дивилася в одну точку. По телевізору йшов її улюблений серіал, але вона навіть уваги на нього не звертала.
Раптом почувся скрегіт ключа в замку і в кімнату зайшов Максим.
Він глянув на Лізу, зітхнув і сів біля неї.
-Ліза, зрозумій, я нормальний мужик, – раптом почав він розмову. – Я спадкоємця хочу… А з тобою у нас нічого не вийде. Ось дивись.
Максим дістав з пакета папку з паперами і дав Лізі. Ліза відкрила її й заплакала.
-Я хочу розлучитися… – сказав чоловік.
Лізі було дуже прикро таке чути від її коханого Максима. Але що робити. Не потрібна вона йому така…
Зібравши речі, вона переїхала до батька. Мами не стало кілька років тому. Батько жив один, частенько гульбанив.
-Не пощастило тобі, дочко, хто на такій одружиться тепер, – просто сказав він.
Ліза й сама розуміла, що у неї мало шансів знайти чоловіка. Ну, значить, доля така. Треба продовжувати жити, працювати…
Якось Ліза зустріла свого однокласника Романа. Вирішили посидіти в кафе, згадати шкільні роки.
-Ліза, а ти ж мені подобалася завжди, та й зараз подобаєшся.. Ти незаміжня, я теж вільний, чому б нам не спробувати бути разом?
-Романе, ти теж мені симпатичний завжди був. Скажу прямо, чоловік вирішив розлучитися зі мною, тому що я не можу мати дітей. Не бачу сенсу починати стосунки, адже тобі потрібна нормальна дружина, яка народить дитину, або навіть кількох. А я пустоцвіт.
-Тобі треба сходити до іншого спеціаліста, може, помилка якась?
-Може ти й маєш рацію, я щось духом впала, і не пішла більше нікуди…
-Якщо ти не проти, то давай зустрічатися. Не важливо, що скаже лікар, мені ти дуже подобаєшся, хочу бути з тобою!
Ліза погодилася. Вона сказала правду Роману і тепер її совість була чиста. Результат обстеження в іншій клініці підтвердив все. Ліза відразу розповіла це Роману.
-Сказали, шансів немає… Тільки прийомна дитина.
-Ну так, значить так. Переживемо.
Через місяць Ліза переїхала до Романа, вони розписалися. Їй було добре з ним, спокійно. Вони почали замислюватися над усиновленням дитини, сина.
-Доню, у тебе будуть діти… Сходи до церкви, помолися, обов’язково допоможе, – сказала їй мати.
Ліза прокинулася і зрозуміла, що це був сон. Мама рідко їй снилася, а тут, ніби наяву її бачила… Ех… Як шкода, що це лише сон. Лізі дуже не вистачало мами, її посмішки, підтримки.
У віщі сни Ліза не вірила. Мабуть, багато думає про свою проблему, от і сон такий приснився. До церкви Ліза ніколи не ходила.
Минуло кілька місяців. На роботі жінки кудись збиралися, відпрошувалися в керівника.
-Дівчата, а куди це ви зібралися? – запитала Ліза.
-У храм, там мощі однієї святої привезли на один день, хочемо сходити. Ти з нами?
Ліза раптом згадала сон. Може, й справді сходити, гірше не буде… Коли ще буде така можливість?
У храмі було багато народу, всі чекали на свою чергу, щоб підійти до мощей. Підійшла черга Лізи.
-Господи, не дав Бог мені діток, а так хотілося своїх… Кажуть немає шансів… Допоможи, будь ласка, – молилась Ліза.
Вона торкнулася мощів, перехрестилася. На душі стало спокійно та добре…
…А через два місяці Ліза завагітніла! Вона сходила до лікаря і вагітність підтвердили.
Її щастю не було меж. Ліза плакала від емоцій, що нахлинули. Вона стане мамою, хіба ж це не диво?! Мамине передбачення справдилося!
У неї народився міцний здоровий хлопчик. За два роки Ліза зрозуміла, що знову вагітна.
Вони з чоловіком з радістю сприйняли цю новину. Народився син. Було нелегко, але Ліза чудово справлялася з роллю мами.
Загалом у них народилося аж пʼять синів. Вони з чоловіком вирішили, що коли Бог дає їм дітей, то народжуватимуть.
Вона ж так мріяла стати мамою, і Господь почув її, допоміг…
