Вперше побачила Оксану, матір чоловіка, потрапивши до неї на день народження. Ми з Владом зустрічалися, він ночував у мене по п’ять-шість разів на тиждень, жити разом хотіли.

Влад запитав у матері, чи не заперечуватиме вона, якщо він прийде з дівчиною. Заперечень не було.
– Треба подарунок купити, – замислилась я.

– Не треба. Купили вже. Я, брат і тато грошима склалися, тато купив мамі золотий браслет. Мама вважає золото – найкращим подарунком для жінки.

– Ви, зрозуміло, а я? Не можу з порожніми руками.
– Квітів вистачить, – переконав мене Влад.

До Оксани ми з Владом прийшли з двома букетами – один від Влада, другий від мене. Я не була знайома з Оксаною, тож, вирішила не сушити голову над подарунком.

Людина незнайома, чергові подарунки, всякі чаї, цукерки, вважаю дешевими, їх дарувати соромно, а золото, яке іменинниця вважає найкращим подарунком, надто дороге для незнайомки. Тож квіти. Тим більше, що від Влада подарунок був.

Що сказати. Золота на Оксані було багато. Майже на кожному пальці по каблучці, на деяких – по дві. У вухах дві пари сережок, ланцюжків штук п’ять, майже всі з підвісками, браслет, брошка.

Мати Влада була схожа на новорічну ялинку. Куплений у подарунок браслет вона відразу ж почепила на ту руку, де вже був один.

– Мила, чоловіків треба виховувати. Не соромся просити допомоги у чоловіка. Не приймай дешевину.

– Цінуй себе. Якщо ти себе цінуєш, то чоловік цінуватиме. Тільки так, – сказала Оксана в процесі нашого спілкування.

За рік, я вже була дружиною Влада, все повторилося. День народження Оксани, купа золота, подарована прикраса, на яку скинулися ми з чоловіком, дівер та свекор.

Мені ж знову дістався наперсток свекрушиної мудрості:

– Не погоджуйся на менше. Не бійся ображати відмовою. Якщо щось не подобається, то так і скажи. Золото та діаманти – найкращі друзі жінок.

– Подумай, щоб ти хотіла на день народження. Можу скинути посилання на каталог золотих прикрас.

Майже двадцять хвилин Оксана фотографувала отриману прикрасу, переставляючи коробочку, квіти та келих з ігристим.

Я потім заглянула на її сторінку. Фотографій небагато, більшість – хвастощі подарунками від «найулюбленіших чоловіків».

Я не люблю золото. Тож, коли підкрався мій день народження, попросила у чоловіка сплатити фарбування волосся.

– Мама з татом купили тобі подарунок, – поділився секретом чоловік. – Напевно, золото. Мама ж впевнена, що це найкращий подарунок.

В урочистій атмосфері Оксана вручила мені відпарювач. Найпотрібнішу у господарстві річ, тим більше, що у Влада офісна робота, багато сорочок та костюмів. Вона так і казала!

– Як там було? Не боятися ображати відмовою? – Уточнила я в Оксани. – Дякую, але відпарювач мені не потрібний, не прийму. Сорочки та костюми у Влада, йому й даруйте.

Отут і випливло, що дарованому коневі, виявляється, в зуби не дивляться, а посміхаються і дякують.
– Так і зроблю. Спасибі, – я вчепилася в отпарювач і посміхнулася.

– Мама поводиться дивно. Багато разів чув, що посуд та побутова техніка для дому – найгірші подарунки для жінок, – сказав Влад, коли його батьки пішли.

– Тут два варіанти: або я не жінка, або твоя мати змінила думку і тепер посуд та всякі мультиварки з відпарювачами, жінкам дарувати можна.

– От і перевіримо.

Настав черговий день народження Оксани. Чоловік відмовився скидатися з батьком та братом на чергову цяцьку, сказав, що подарунок придбає самостійно. І придбав! Його вибір упав на класний набір із двох каструль.

– Знаєш, я, мабуть, не поїду. Передавай Оксані мої найкращі побажання.

– Боягузка! – засміявся чоловік. – Не хвилюйся. Я вже навіть промову придумав: «Мамо, з днем ​​народження! У цих каструлях ти зможеш варити найкращі борщі для тата».

– Навіщо?

– Тому, що нічого собі суперечити. Ніхто не просив, щоб мати купувала тобі золото, квітів вистачило б. Її подарунок тобі, для моїх костюмів – це знущання! Все, поїхав, побажай мені удачі.

Повернувся Влад раніше, ніж планував. З каструлями. Оксана їх з обуренням відкинула. Розлютилася, розсердилася, Влада вигнала.

– Сказав, що треба посміхатися та дякувати. Вона посміхнулася і подякувала: «Дякую, Владе, за те, що став такою свинею».

Після цього дня народження Оксани, дівер теж вирішив не скидатися. Утрьох купувати прикрасу тисяч за п’ятнадцять-двадцять, не так клопітно, як удвох.

Свекор точно золото не потягне, якщо тільки буде накопичувати, або купуватиме в ломбарді, а не нове.

У мій день народження Оксана навіть не дзвонила. Ми з Владом сходили в ресторан. Від подарунка я відмовилася – у мене все було, нічого не хотілося.

І знову день народження свекрухи. Влад не їздив. Дівер не їздив. Обидва квіти відправили. Що дарував свекор – не відомо. Посту з подарунками на сторінці свекрухи, нині не було. Мабуть, пішла у забуття епоха золота!

На мою думку, свекруха помилилася в одному – притягнувши мені відпарювач для сорочок та костюмів Влада!

Те саме було б, якщо свекрусі дарувати набір зимової гуми для авто її чоловіка. Це натуральна дурість, розрахована, виключно, на псування стосунків. Оксана сама все розвалила! Вам так не здається?