Інна Сергіївна похмуро зиркнула на собаку. Ні, вона цілком непогано ставиться до тварин, але завжди була категорично проти того, щоб їх тримати вдома.

Ну, гаразд, ще кішечку… Куди не йшло… А це ось що?

Коли син познайомив її з дівчиною, вона, зрозуміло, сприйняла її з деякою підозрою.

Чому зрозуміло? Ну, зрозуміло! Людина нова, а від неї стільки всього залежатиме! І спочатку Вірочка їй сподобалася.

Мила, симпатична та спокійна дівчинка, у сина явно закохана. А вже він і зовсім голову втратив. І ось це стало великою проблемою!

Нічим крім шаленої закоханості сина Ігорка Інна Сергіївна не могла пояснити його поступливість до Віриної собаки.

У нареченої, виявляється, є собака! Та ще яка! Величезна німецька вівчарка!

– Ігорю! Як ти собі це уявляєш? Це ж натуральний вовк! Тебе ж порвуть! – Інна Сергіївна чесно намагалася звернутися до розуму сина.

– Мамо, по-перше, Герда розумниця, яких ще пошукати треба! По-друге, вихована чудово! А по-третє, я все життя мріяв мати собаку! Та й житимемо ми у Віри, ти ж знаєш, їй від якоїсь дальньої родички квартира дісталася. Так що не хвилюйся, тебе ця собака ніяк не потурбує!

– Ігорю, а діти? Все одно доведеться її позбутися, коли Вірочка буде чекати дитину! Краще одразу ж прилаштувати в добрі руки!

– Мамо, та ти що? З якого переляку? Мільйони людей тримають собак та мають дітей! Чого це ми повинні від Герди позбавлятися? Навіть слухати не буду таку дурницю! І не доведи Господь Вірі це сказати!

Інна Сергіївна була в шоці! Ігор завжди був поступливим, і дуже до її думки прислухався, а зараз таке! Не інакше наречена почала налаштовувати! І про собак та дітей…

Що за божевілля! Часто друкують і показують всякі жахливі трагедії, коли пси нападають на діток!!!

Вона спробувала просвітити наївного сина, та той навіть слухати не став! Але не бажаючи лаятись із сином, Інна Сергіївна дуже намагалася не сильно демонструвати своє ставлення до маніпуляторки!

І в неї навіть виходило! Принаймні до відкритого конфлікту не доходило.

Весілля було скромним, замість поїздки на відпочинок, молодята поїхали в іншу область до батьків Віри. Ті переїхали до села і мешкали там.

Звали з собою й Інну Сергіївну, і та майже зібралася погодитись, але дізнавшись, що їдуть із собакою, відмовилася категорично.

Коли Віра чекала дитину, Інна була у нестямі від радості. Відразу представилося крихітне створення, яке солодко пахне молоком…

Онук або онучка… Навіть серце завмирало від розчулення!

Нагадала синові про необхідність терміново прилаштовувати собаку. І знову була шокована його відповіддю:

– Мамо, навіть не думай про це! Нікуди ми собаку прилаштовувати не будемо! І я тобі забороняю на цю тему говорити зі мною чи з Вірою!

Інна Сергіївна образилася і не дзвонила місяць! А потім таки вирішила, що коли вони самі побачать, що немовля і собака не сумісні, то самі зрозуміють її правоту і собаку прилаштують!

Ну, не викинути вона її пропонує ж! Потрібно кудись за місто… Собаці там краще буде. Або он, нехай до батьків Віри відправлять.

Коли з’явилася чарівна дівчинка, щасливішої бабусі, ніж Інна Сергіївна й уявити собі не можна було. Ідилію затьмарювала тільки проклята псина!

Дурні діти навіть не намагалися її кудись подіти! І дозволяли до дитини підходити!

У Інни щоразу завмирало серце. Вона, звичайно, не витримала і прямо висловила горе-батькам те, що собака може кинутися будь-якої миті та налякати, покалічити дитину!

Інна Сергіївна пішла, але дуже неприємну розмову з сином, згадувала виключно напившись валеріани!

– Як він міг! Ось зачекайте ще! Згадаєте ви мої слова!

Нічний дзвінок від невістки застав зненацька! Син був у відрядженні, а невістка відчула себе погано. Викликала швидку, і ось її забирають до лікарні.

– Інно Сергіївно, Ігорю далеко, а мої не встигнуть приїхати. І, начебто, це якийсь ротавірус. Блювота та температура. Говорять, що таке зараз ходить. Допоможіть, благаю! Приїжджайте!

Інна Сергіївна приїхала дуже швидко! Невісточку забрали до лікарні, і вона залишилася з онукою і… І зі страшною псиною!

– Ти до мене не підходь! Я тобі не довіряю! І взагалі, йди он туди й там сиди! – Інна Сергіївна тицьнула пальцем у найдальший кут квартири.

Малятко заплакало, вона кинулася до онучки. Нагодувала, переодягла, похитала, таючи від розчулення… Поговорила з сином, який збирався вже завтра вдень терміново повернутися додому.

– Мама Віри збирається виїжджати. Тож ти не хвилюйся, скоро ми тебе змінимо.

– Я хвилююся тільки через цю тваринку! – гідно повідомила йому Інна.

Вона вирішила, що нізащо не ляже спати! Буде чатувати дитину! І як тільки це вирішила, сонливість почала накочувати хвилями, зрештою, була вже глибока ніч, і вже за кілька хвилин бабуся, що втомилася, спокійно спала.

Інна Сергіївна прокинулась від дивних звуків. Здивовано відірвала голову від подушки, прислухалася, і раптом побачила, що над дитячим ліжечком стоїть Герда!

А з ліжечка долинає звук, схожий на слабкий, і дуже дивний кашель.

– Вона… Вона щось зробила з дитиною! – Інна була готова вбити негідну тварюку на місці, але злякалася, що собака може пошкодити онуку ще більше. Вона почала крастись у дитячу.

– Так! Я мала рацію! Вона схопила Сонечку! – Інна судомно розуміла, чим можна вдарити собаку, відволікти, змусити випустити дитину! А Герда насилу підняла голову вище.

– Та що ж ти коїш! – Інна зробила крок, готова голими руками рятувати малюка і застигла на місці! – Господи!

Дитину нудило! Голові Інни Сергіївни блискавкою промайнуло словосполучення «асфіксія блювотними масами». І вона нарешті зрозуміла, що відбувається!

У крихітної Сонечки почалося блювання, собака почула, підійшла, але не знаючи, як ще допомогти, просто підняла дитину за комір одягу і тримала так, не даючи захлинутися.

Інна вже не боялася, вона підхопила малечу, і ще краєм ока побачила, як радісно завиляв собачий хвіст. Герда розуміла, що допомога прийшла!

Коли приїхала мама Вірочки, а потім і Ігор, вони одразу вирушили лікарнями!

Соню виписали швидко, а Віра пробула у лікарні ще три дні. Звісно, ​​вона страшенно переживала за дитину!

І ще за те, як там її свекруха, яка категорично відмовляючись їхати від онуки, сусідствує з собакою.

А коли її виписали, і чоловік повіз її додому, він виглядав дивно. Начебто посміхався, але намагався це приховати…

– На тебе сюрприз чекає… – посміювався Ігор на всі запитання. – Мами наші із Сонечкою воркують як голуби, там все нормально. А ось решту – сама побачиш!

Ця “решта” вразила Віру до глибини душі! Її непохитна свекруха мало того, що купила Герді величезну і дорогу лежанку, мало не з диван розміром, так ще гладила її та за шию обіймала.

– Щось мене рано виписали на мою думку! У мене марення і галюцинації… – прошепотіла Віра, ніжно заколисуючи доньку.

– Ні, це мама нарешті зрозуміла, навіщо потрібні собаки! – сміявся Ігор. – Я коли почув від неї, що це Герда Соню врятувала, почула, що блювота почалася і зрозуміла підняти та тримати, щоб малеча не захлинулась, і сам не знав, марення чи це правда, що мама таке говорить!

Інна Сергіївна статечно і з гордістю йшла вздовж ряду дерев. З повідком у руках.

Ще б пак! Коли поруч виступає такий красивий, потужний і вихований собака, мимоволі пишатися будеш!

Періодично вони із сином змінювалися. Вона брала візочок, а він – повідець.

Інна вловила строгий погляд, кинутий на собаку якоюсь похмурою жінкою пенсійного віку і підняла брову.

– Треба ж! Ще мружиться на Герду! І не розуміє, що собака – це такий скарб!

Історія написана за реальними подіями, що відбулися близько десяти років тому.

Ставте вподобайки та залишайте коментарі про своїх хвостиків!