Усе своє майно мама відписала доньці, ще років 5 тому. Мама завжди казала, що матір на старості років має доглядати донька, а не син, вона мала на увазі мою сестру, Оксану.
А Оксана досить вдало вийшла заміж, вже декілька років живе за кордоном, там у неї сім’я: чоловік, діти. Повертатися в Україну вона не збирається зовсім. Сестрі і там добре.
А тим часом наша мама постаріла зовсім, сама мало що вже може зробити без допомоги інших. Мамі нашій – 70.
Оскільки Оксана не приїжджає, а може з’явитися в нашому селі раз на рік, а минулого року взагалі не приїжджала, мама стала просити мою доньку, свою невістку, щоб та доглядала за нею.
Так, як ми живемо в одному селі, то мама сказала Інні, що у неї є ще якісь там прикраси золоті, які залишилися з молодості, вона всі їй віддасть. І пів пенсії даватиме їй щомісяця. Мама просила мою дружину, щоб вона зрозуміла її, вона їй грошима віддячить, їй допомога зараз потрібна і підтримка.
Інна моя відмовилася відразу. Вона сказала моїй мамі, що нехай на тих пів пенсії знайде собі чужу людину і подивиться, який догляд може бути за тисячу гривень.
Я розумію свою дружину, тому навіть жодного слова їй не сказав. Мама хотіла в молодості бути хитрішою, все своїй доньці віддала, а тепер хоче, щоб її хтось доглядав за тисячу-півтори тисячі гривень. Але прикрасно знає, скільки коштує догляд чужої людини, за ці гроші навіть в селі на неї ніхто не гляне. А вона розуміє, що моя дружина їй, все таки, родина, тому дивитиметься за нею, як належить, але дружина не хоче.
Або ж мама зрозуміла свою помилку, але назад нічого не повернеш. Тоді нехай Оксані дзвонить, нехай згадує своїй рідній доньці про совість.
