Марію останнім часом почала турбувати поведінка її сусідки Каті. Вона шкодувала дівчину, яка недавно втратила матір. З Зіною вони дружили з молодості. Але раз Бог вирішив забрати її, значить настав час. Спочатку вона подумала, що Каті вдома моторошно, тому і не була проти, що вона цілими днями перебуває у них. Правда Катя допомагала. То грядки прополе, то підлогу помиє, якщо у Марії немає часу. Але стала вона помічати, що чоловік її Коля почав задивлятися на дівчину. Та й та, коли дізнається що того вдома немає, спішить до себе.
І навіть сьогодні. Сходили вони в ліс за грибами. Так він від Каті і не відходив, нібито показував, які гриби можна брати, які ні. У Марії навіть серце кольнуло від передчуття. Невже ця малявка, яку вона на руках тримала, зібралася у неї чоловіка відвести?
Прийшли додому, гриби відразу в ванні замочили. Сама нудна робота, чистити їх. Потрібно кожну смітинку прибрати. Катя весело сказала – тітко Марія, може вам допомогти? А то у вас цілий день на них піде. А вдвох швидше буде. Чоловік раптово обурився – а чого удвох? Я теж допоможу – Марію, аж перекосило. Зроду він до грибів не підходив. Назбирає, а чистити їй. А тут?
Але стрималася і майже спокійно сказала – Дякую, Катю, я сама впораюсь. А ти йди свої перебирай – Катя здивовано знизала плечима. Тітка Марія завжди брала її допомогу. Але розвернулася і з кошиком пішла додому. Чоловік проводив її поглядом і повернувся до дружини – Навіщо ти так? Дівчинка ж хотіла допомогти – Марія сказала, як виплюнула – Яка вона тобі дівчинка, вона вже баба. А ти дивлюся з неї очей не зводиш. І не соромно, вона тобі в дочки годиться – Микола вирячив очі – Ти що, жінко? Того? Перегрілася чи що? У мене навіть в думках не було. – сплюнув він і пішов в дім. – А гриби? – крикнула вона. – Та йди ти з ними знаєш куди? Блін, навіть слів знайти не можу. Треба ж таке придумати – відповів він і грюкнув дверима.
З тиждень з нею не розмовляв. Добре син Артем з дружиною приїхав погостювати. Тільки завдяки цьому відтанув. Марія на радощах стіл накрила і Катю покликала. І не помітила, як дівчина зачервоніла щоками. Дружину сина Марія якщо чесно побоювалася. А що? Міська. Ходить по двору і все захоплюється – Ах, які курочки, ах які кізоньки. А ви їх доїте? Я чула, що їх молоко корисне – Марія з подивом на неї дивилася. Начебто не в перший раз приїхала. Але раніше такого інтересу до живності не відчувала.
За стіл сіли і стала Марія помічати, що між подружжям щось не так. У минулі приїзди все перешіптувалися і з кімнати майже не виходили. А тут, на начебто і поруч сидять, алк десь далеко один від одного. Ну і як завжди Коля прийняв на груди і завів свою лінію – Артеме, Надя, чорт вас забирай. Ви коли нам онуків подаруйте. Я поняньчити хочу продовження свого роду. Три роки разом, пора вже – Раніше син посміхаючись відповідав – Не журись, батьку, потерпи трохи – А сьогодні тільки покосився на дружину і промовчав.
Катя з тугою подивилась на Артема. Вона серцем чула, що у нього щось недобре в сім’ї. Вона любила Артема, здавалося ще з дитинства. Але він був старший за неї на п’ять років і не сприймав її боязкі погляди. А після apмiї поїхав і через два роки одружився. Коли вони приїздили в гості до батьків, Катя підглядала за ними через паркан. Одного разу її за цим заняттям зловила матір, тоді ще жива і відтягнула її пару раз кропивою – На чужого чоловіка не задивляйся. Щастя це не принесе.
Вже ввечері, Марія прибрала зі столу, чоловік хропів щосили на дивані. Надія в кімнату пішла, а Артем вийшов на вулицю. Вона тихо вийшла з дому і присіла до нього на ганок. – Синку, що в тебе з дружиною? І не бреши мені, я серцем бачу, що не гаразд у вас – Артем виплюнув соломинку і ліниво сказав – Не вигадуй, мамо. Все у нас добре – Вона встала – Не хочеш говорити, не треба. У Надії все розпитаю.
Він потягнув її за руку вниз – Зачекай, мамо. Не гарячкуй. Вона все одно тобі правди не скаже. Бeзплiднa вона, мамo. Так що не чекайте ні онукa, ні внучку. Я сам недавно дізнався. Вона до нашого одруження сильно гуляла. Кілька разів в лікарню забігала. А як за мене вийшла, ніяк. Пішли ми на обстеження і мені прямо сказали, хочеш дітей або розлучайся або в дитячий будинок йди. І я зараз про це думаю. Раніше, коли про це не знав і дітей не сильно хотілося. А зараз прям уві сні сина бачу. Я його на руки беру, він мені посміхається, а потім зникає – і він уткнувся матері в плече, схлипуючи.
На наступний день вони поїхали. Марія шепнула синові – Ти тільки не гарячкуй. Обдумай все гарненько – Той кивнув. А Микола засмутився – Ну ось навіть не погостювали. А я вже на риболовлю все підготував – Артем обійняв його – Наступного разу, тату, обов’язково. Катю, бувай, як заміж зберешся, не забудь покликати – невесело пожартував він.
Життя повернулося в своє русло. Катя так само забігала в гості, тільки рідше. Марія вже й забула ті ревнощі до неї і засмучувалася, що та рідко приходить. – Ось вийде заміж і вже взагалі не заходитеме наша Катя – говорила вона чоловікові.- А може не наша, а моя? – жартував Микола, нагадуючи їй її слова. Вона сором’язливо плескала його полотенцем – Перестань. Просто ми потім одні зовсім залишимося – сумувала вона.
А якось вночі в двері постукали. Марія з побоюванням відкрила двері і в будинок майже ввалився захмілілий син. – Все, мамо, я пішов від Наді. Мало того що порожня, так ще й чоловіка собі на стороні завела – Марія ахнула – Та ти що? Давай лягай, завтра все розкажеш – Він плюхнувся на диван і в півсні сказав – Мамо, ти там сходи за таксі заплати. А то я без копійки – і захропів. Марія мовчки дістала гаманець і вийшла.
Коли Артем відійшов, нічого говорити не став, як мати не допитувалася. Весь час пропадав на річці з батьком або лагодив щось по господарству. Катя стала частіше приходити. Вони з Марією пили чай на веранді і та скаржилася – Прям, як кам’яний став. Мовчить весь час. Ось Надька, що ж з сином зробила – А Катя просто милувалася Артемом. Хоч просто дивитися на нього і то щастя.
Одного разу він зайшов до ней. – Катю, у тебе молоток є? Я свій зламав – Вона заметушилася і полізла на шафу – Десь був. А ось він. Я ним і не користуюся майже – І різко повернулася. У стільця підломилася ніжка і вона б точно впала, якби не Артем. Він дбайливо підхопив її на руки. Так вони і застигли, дивлячись один одному в очі.
Через місяць Артем привів Катю в будинок. – Мамо, тату, я на Каті одружуся – Марія так і сіла. А Микола обійняв сина і сказав – Добре, сину – Катя червоніючи, ховала щасливе обличчя в букеті ромашок. Марія нарешті прийшла в себе – Ну раз вирішили, що я зроблю? Видно доля у вас така. Все дитинство разом, а ніякого натяку – Артем засміявся – Ні, мама, помиляєшся. Це я сліпим був, а Катя виявляється всі ці роки любила мене. Так, мила? – Катя кивнула і очі її зволожились. Все таки не дарма вона себе берегла, знала, що разом будуть.
А через рік, дід Микола сюсюкав над ліжечком, а онук агукав йому щось у відповідь.
