Мене звати Марія. Хочу вам розповісти історію про своє життя, в той час я уже мала трьох дітей, і очікувала ще четверту дитину.
Я багато молилася, після одруження з чоловіком у нас 10 років не було дітей, я просила ангелів про дитятко. Вірю, що сам Господь та ангели почули мої молитви. І подарували нам четверо дітей.
Чоловік любить діток, але коли почув, що я уже при надії вчетверте, на нього щось таке найшло.
“Маріє, а що нам робити, як ми прогодуємо всіх. Може все ж нам ця дитинка не потрібна. Поки вона ще навіть не дитина, лише третій тиждень у тебе. Може б ти пішла до лікаря”-протараторив чоловік, Ігор.
Я знала, що на такий крок нізащо не піду. Але після сказаних чоловіком слів, в моїй душі не було спокою. Душа боліла щодня.
Я вирішила не розповідати нікому про цю розмову, та довіри до чоловіка вже тої не було. Переживала, аби він бува що не зробив.
Якось приходить до мене Ігор, та й каже:
“Маріє, мені снився такий сон, що я впрів. Уявляєш, сниться мені, що мій прадід веде мене у ліс а там так плаче дитина. Дитина, яка через мене не прийшла у наш світ. Я кричу, що допоможу дитині а прийти до неї не можу”-перелякано розповідав Ігор.
“Вибач, дружино, дорога моя, як ж я міг тобі таке сказати. Мені зараз так погано, від своєї поведінки. Я чекаю на нашу дитинку. З Божою поміччю, допоможу їй чим зможу”-сказав Ігор.
Аж тоді після цієї розмови мені на душі полегшало.
Вірити у сни, чи ні, але цей сон був наче знак. Ігор спам’ятався та отримав усвідомлення.
А як ви ставитеся до таких знаків?
