Мабуть, у житті кожного з нас були ситуації, коли оточуючі реагували на наші проблеми так, ніби вони дріб’язкові і незначущі. У більшості випадків вони навіть намагаються переконати у цьому й нас самих. Жодного розуміння чи підтримки, а лише критика й докори.
“Навіщо сумувати через розставання? Та у тебе ще тих хлопців/дівчат буде сотня!” – переконують рідні й близькі.
“Не виграв головний приз? Дрібниця. Наступного разу буде краще”, – ніби-то намагаються підтримати друзі.
“У мене своїх проблем вистачає, тому твої непорозуміння з однокласниками мене абсолютно не цікавлять”, – заявляють батьки своїм ображеним дітям.
Знайомі фрази?
Кожна із цих ситуацій – це яскравий приклад того, як чужі почтуття буквально помножили на нуль. Звісно, коли людина опиняється в складній ситуації, а оточуючі говорять, що перейматися немає чим, то й вона сама починає знецінювати власні емоції.
Однак біда в тому, що коли ми перестаємо відчувати впевненість в собі, то виникає потреба шукати точку опори ззовні. Наприклад, під час материнства кожна жінка повинна довіряти свої внутрішнім відчуттям, адже вони є тою невидимою ниткою, яка з’єднує її з немовлям. Якщо цього зв’язку не буде, то це негативно позначиться на вихованні дитини.
Коли людина ділиться своїми переживаннями, то у відповідь вона хоче почути слова підтримки, а не докори чи аргументи на користь безглуздості її емоцій.
Наприклад, засмучена дівчина після розставання із хлопцем потребує розуміння. Їй важливо виговоритися і бути почутою. Забудьте про фрази: “Знайшла через кого журитися”. Правильною буде реакція: “Я бачу як тобі боляче, гірко і прикро. Якщо хочеш, ми можемо поговорити про це”. Станьте терплячим і чуйним співрозмовником. Ви навіть можете поділитися власним досвідом: “Мені знайома така ситуація. Свого часу я теж пройшов/пройшла через розставання. Було не легко, але час залікує рани”.
У розмові з дитиною важливо проговорювати повний спектр почуттів та емоцій. Вона повинна вчитися аналізувати і розрізняти страх, тривогу, щастя, радість тощо. Згодом це допоможе усвідомлювати свої відчуття і прямо говорити про них.
Візьміть собі за правило наступні поради:
1. Припиніть спілкування з людьми, які кожного разу знецінюють ваші почуття. Не дозволяйте їм давати непрохані поради, докоряти чи критикувати.
2. Якщо ви звернулися з проханням про допомогу, але отримана порада засмучує вас, то задумайтеся, чи правильного ви обрали співрозмовника.
3. Говоріть прямо про те, що у вас на душі. Інші люди не вміють читати ваших думок.
4. Складні ситуації потребують консультації і допомоги зі сторони спеціалістів.
5. Завжди прислухайтеся до своїх переживань і не намагайтеся втекти від власних почуттів. Дайте їм волю і переживіть їх.
Пам’ятайте, ваші почуття важливі. Бережіть себе і своїх близьких.
