Мені вся ситуація не приносить задоволення, але, десь усередині, мене тішить почуття справедливості.
Мій брат зараз лежить у лікарні з переломами, які хоч і не є небезпечними для життя, але вимагають багато зусиль, щоб він став на ноги. Зусиль та грошових вливань.
У мене є можливість допомогти, але я зовсім не збираюся цього робити, хоча батьки від мене дуже цього вимагають. Тільки даремно, я заради брата і пальцем не поворухну.
У моїй сім’ї завжди нормально сприймалася тема домашнього насильства. Мама періодично могла отримати ляпаса від батька, а мені діставалося від брата. Батько мене ніколи не чіпав, а от мати могла і “приголубити”.
Але якщо від мами прилітало за справу, то брат просто зганяв на мені свій мерзенний характер. Це почалося з самого дитинства і тривало, поки я не поїхала з нашого будинку.
У дитинстві він міг мене кусати, щипати, штовхати, коли я стала старшою, почав розпускати руки. Різниця у нас у сім років, тож майже не могла йому завадити.
Усі скарги батькам розбивалися про їхню впевненість, що я перебільшую чи сама заслужила. Брату тільки один раз зробили зауваження, коли він зіштовхнув мене зі сходів, і я отримала струс.
Але це було саме зауваження, типу, ай-яй-яй, так робити не можна, більше не роби такого. Сенс брат зрозумів так, що не можна завдавати шкоди, щоб це доводило до лікарні, а все інше – будь ласка.
Коли я стала старшою і почала відповідати братові, мені діставалося ще більше. Тоді я вже була перед батьками винна – на брата руку підняла, от і отримала.
Чи треба говорити, що я брата ненавиділа всією душею, мріяла, щоб він зник з мого життя і бажала йому найстрашніших мук.
Коли я поїхала з батьківського дому, то п’ять років там не з’являлася, знаходячи причини не їздити на канікули. Батьки висловлювали свою незадоволеність, але зробити мені нічого не могли.
Перший раз після школи я приїхала туди зі своїм майбутнім чоловіком, у якого першого ж вечора трапилася з братом бійка. Чоловік заступився за мене, коли брат за старою звичкою спробував зі мною пожартувати.
Батьки тоді мало не заяву в поліцію збиралися писати, але якось все вдалося вгамувати. Мабуть, зрозуміли, що брат і так часто з’являється у полі зору поліції.
Після цього я поїхала та більше до батьків не їздила. Брата я ненавиділа, а їх не могла вибачити за те, що вони дозволяли йому так поводитися зі мною.
Дзвонили один одному у свята, підтримуючи ілюзію спілкування, але навіть на своє весілля я їх не кликала, а вже знайомити з родиною чоловіка навіть не збиралася.
Близько двох тижнів тому мама зателефонувала в істериці, заявила, що брат десь встряг у халепу, він лежить у лікарні і йому потрібне дороге лікування та реабілітація, щоб він знову міг жити нормальним життям.
Для мене це прозвучало як “оплати братові лікування, щоб він далі міг ходити та розпускати руки на людей”. Робити це я не збиралася в жодному разі.
Брату дісталося від родичів його колишньої дівчини, яку він, мабуть, теж не гладив по голівці, а вона знайшла сили піти.
Він намагався її повернути у своїй манері, приходив нетверезий, погрожував, але рідня дівчини терпіти не стала і влаштувала йому темну, добре його переламавши.
Це я все зрозуміла з розповідей мами, яка захлиналася сльозами, що поліція нічого не робить, нібито ніяких доказів немає, але вони працюють.
Від мене були потрібні гроші на лікування та реабілітацію бідного постраждалого брата, а також на оплату послуг адвоката, який захищатиме його інтереси.
Мамі я сказала, що брат отримав за заслуги, я на його лікування та захист ні копійки не витрачу. А якщо буде треба, то краще найму адвоката тим, хто це йому організував.
Якими тільки словами мати мене не обклала, але мене це не зворушило. Я рада, що брат натрапив на тих, хто не став його терпіти, рада за дівчину, що за неї знайшлося кому заступитися.
Батьки нехай пожинають плоди свого виховання. Я не можу морально переступити через свої дитячі образи та десь знайти в собі родинні почуття до брата. Для мене це чужа та ще й агресивно налаштована людина, тому сплачувати його лікування я не буду, щоб він був здоровий і надалі продовжував коїти те що полюбляє – розпускати руки виплескуючи свою агресію.
