Після п’яти років шлюбу я наважилася піти від чоловіка. Вважаю, що в моєму випадку це єдине правильне рішення, і зараз я ні про що не шкодую.
Повертатися не планую, хоча чоловік і кличе мене назад. Він щиро не розуміє, що мене не влаштовувало, адже на його думку він забезпечив мені дуже комфортне життя.
Після весілля ми пішли жити до його мами, і це стало основною проблемою.
Свекруха мені постійно повторювала, що я маю бути їй вдячна, що ми маємо де жити, адже вона нас впустила в свою квартиру. Якби не вона, то моталася б я по знімних квартирах, так як моя сестра.
Чоловік спочатку за мною заступався, радив не звертати увагу на те, що говорить його мама, запевняв мене, що він сам так не думає. Але все по трохи почало змінюватися, особливо після того, як я народила дитину.
Свекруха всюди влазила, як би я не старалася, я все робила не так, тому зранку до ночі я вислуховувала її повчання. І чоловік якось непомітно став на її сторону. Все частіше він теж висловлював мені різні претензії.
Квартира належала свекрусі, там був прописаний і мій чоловік. Але нашу дитину свекруха туди відмовилася прописувати, сказала, щоб я зареєструвала доньку у своїх батьків, там де і я досі прописана.
Чоловік знову промовчав, а я зробила так, як вони хотіли, адже іншого вибору у мене просто не було.
Також все частіше у нас виникали непорозуміння, пов’язані з грошима. Своїх грошей, крім допомоги на дитину, у мене не було, тому під час декрету утримував мене чоловік.
А він якщо і давав, то невеликі суми, і я повинна була відчитатися, куди і на що я їх потратила.
Мені на зиму були потрібні чоботи, але він грошей не дав, в результаті я ходжу в холодних осінніх черевиках.
Куртка у мене зовсім порвалася, і попросила чоловіка, щоб купив мені нову, адже на вулиці дуже холодно.
Чоловік приніс куртку, але ношену, купив на секондхенді. Вигляд у неї був такий, що мені навіть приміряти її не хотілося, не те, що носити.
А свекруха стала на сторону сина, мовляв, навіщо витрачати три тисячі на нову зимову куртку в магазині, якщо можна купити непоганий варіант за 200 гривень на секонді.
Мені було дуже образливо, я сказала, що не буду носити цю ганчірку, а якщо свекрусі вона так вже подобається, то нехай сама одягає і носить.
Я знала, що гроші у чоловіка є, тільки ось куди він їх діває – не зрозуміло.
Сестра моя вважає, що він мамі віддає, а та їх складає в заначку, щоб мені нічого не дісталося, у випадку чого.
Більше того, тепер він сказав, що я йому маю віддавати і ті гроші, які я отримую як допомогу. Я відмовилася, мені все це вже добряче набридло.
Я зібрала речі, дитину, викликала таксі, коли чоловік з своєю мамою поїхали на базар за продуктами.
Приїхала я до своєї мами, вона радо мене прийняла. Навіть сказала, що давно треба було так зробити. Вони з батьком ще працюють, тому ми з дитиною біля них не пропадем.
Чоловік постійно робить спроби мене повернути, але він не зміниться, навпаки, з часом буде ще гірше, а я не хочу звітувати за кожну гривню, витрачену на зубну пасту чи ще якусь потрібну мені дрібницю.
Ну хіба я не права?
