Так вийшло, що моя мама вдруге стала матір’ю зі мною в один рік. Звучить дивно, але зараз поясню. Я з’явилася у неї дуже рано, в першому шлюбі, який швидко розпався, тому що їм було по 18 і одружилися вони через мою майбутню появу. До слова, з татом я досі спілкуюся, він хороший.

Вдруге вона заміж вийшла, коли я вже пішла в школу. У тому шлюбі дітей не було, мама не особливо хотіла знову пелюшок, і вітчим не наполягав, у нього від перших шлюбів було по дитині, тому, мабуть, і не хотів.

Сказати про нього нічого поганого теж не можу, підтримую зв’язок навіть після їхнього розлучення, він, можна сказати, мене виростив. Розлучилися вони, коли я вчилася в 10 класі, мама була невірною йому зі своїм першим коханням (яке у неї ще до тата була). Той несподівано повернувся в рідне місто.

Загалом, минулого року вона знову вийшла заміж. І я їй говорила, що в 39 – фата і сукня якось занадто, тим більше тільки мене заміж видала. Але ні, хочу і все: обручки, голуби, лімузин. А потім виявилося, що хотілося їй не тільки шлюбу, але і дитину. Принаймні, коли я їй розповіла, що при надії, вона сказала, що вони теж планують. У її нового чоловіка немає дітей, незважаючи на вік, тому мама вирішила, що саме вона подарує спадкоємця.

Подарувала, через пів року після мене. І почалося: “Іро, посидь з братиком”, “Іро, я тобі через 10 хвилин занесу дитину, мені на огляд треба”, “Іро, мені терміново треба поїхати, прийди до мене, посидь з малюком”.

Причому у мене самої крихітка, я як білка тепер кручусь. Мамин чоловік особливо не допомагає, він виявився “не готовий” до вередливих дітей, його родичів вже давно нема, мій чоловік вічно працює, складаємо на житло, точніше виплачуємо те, в якому зараз живемо. Це окрема тема, тому що ми живемо з мамою в сусідніх будинках, спеціально купували, думали, щоб вона на старості років одна не залишилася.

А вона не тільки не залишилася, але ще і нам спокою не дає. Платити за квартиру нам ще довго. Як мені сказати їй, що я не хочу сидіти з її дитиною? (Але мирно хочу)

Він мені брат, звичайно, але зараз я всю свою любов віддаю доньці, чужі діти мені не особливо цікаві, та й втомлююся неймовірно