Ми з чоловіком прожили 18 років разом, жили окремо, бо відразу після весілля наші батьки з обох сторін скинулися і допомогли нам купити квартиру. У нас є двоє дітей, старший син цього року вже школу закінчує. Утримує нашу сім’ю чоловік, а я не працюю, доглядаю за домом і дітьми.
Минулого тижня чоловік сказав мені, що перевезе свою маму до нас і вона житиме з нами. Свекруха злягла, за нею догляд потрібний. Але у чоловіка є рідна сестра і я вважаю, що доглядати маму краще рідній доньці, ніж невістці.
Але Віра, зовиця, каже, що доглядати за матір’ю не може, тому що вона одна дитину виховує і цілий день на роботі – о восьмій ранку з дому йде, о дев’ятій вечора приходить. Чоловік теж не може, тому що він постійно зайнятий. Про спеціалізовані заклади чоловік з сестрою і чути не хочуть, тому цю почесну місію догляду за свекрухою вони переклали на мене.
На кілька годин в день чоловік погодився взяти доглядальницю. Проблема в тому, що грошей зайвих у нас зараз немає, у нас син в одинадцятому класі в цьому році – поступлення, репетитори, курси, всі сили зараз спрямовані туди. А тут з матір’ю погано. Вона зараз в лікарні поки, але через кілька днів виписують. І чоловік сказав, до нас її заберемо, іншого виходу немає.
Чоловік вважає, що я повинна. Він мені сказав, мовляв, ти все життя не працюєш, вдома сидиш, прийшла пора і тобі підключитися. Борг, мовляв, віддяка – я тебе утримував, тепер твоя черга попрацювати.
Я вважаю, що дорікнути мене нема в чому, адже працювати вдома анітрохи не легше, а для багатьох ще й важче, ніж робота в офісі! Помий, приготуй, попери, попрасуй, витри пил, замов доставку, виклич ремонтника, допоможи вирішити задачу. Цілий день як білка в колесі, бувало, і не сяду ні разу. До речі, і народження чоловікові двох дітей теж, мабуть, чогось варта?
Синові зараз 17, дочці 14, вже, звичайно, дорослі. А маленькі цілком і повністю були на мені. І ніхто не допомагав. Чоловік приходив з роботи пізно ввечері, так ще примудрявся перед будинком в машині сидіти, сусідка якось потім вже розповіла. Припаркується і сидить, чекає, мабуть, коли дружина дітей вже укладе – тоді йде додому.
Бабусі теж не допомагали. Моя мама живе далеко, та ще й працювала мало не до останнього часу. А свекруха якось заявила, що вона не нянька, а бабуся. Прийти, погратися, шоколадку принести – це будь ласка. А ось щоб сидіти з дітьми постійно – це вже ні.
В останні роки свекруха допомагала своїй доньці, в якої народилася дитина, потім вона розлучилася, і свекруха цілком і повністю занурилася в ті проблеми. У сина, на її думку, було все в порядку – робота, квартира, непоганий дохід, непрацююча дружина, діти під наглядом. А у дочки після розлучення – ні житла, ні роботи, ні грошей.
Зараз у зовиці все налагодилося – є робота, є дах над головою, дочка в школу пішла. А маму до себе вона забрати не може.
Тому вирішили, що свекруху привезуть до нас додому. За нею потрібно буде повністю доглядати. Дочку виселимо на кухню, а в її кімнату поселимо бабусю.
У квартирі свекрухи живе зовиця з дитиною, вона сказала, що зможе гроші давати на матір – дві тисячі гривень на місяць.
Йти мені абсолютно нікуди, та й взагалі, досі все моє життя було в сім’ї. Тому мені прикро, що з моєю думкою не рахуються, а мене просто поставили перед фактом.
