Я з чоловіком розлучилася давно, у шлюбі ми з ним купили трикімнатну квартиру. При розлученні чоловік залишив її нам з сином, адже він гарно заробляв, тому майна ніякого не брав, лише зібрав свої речі. Син вже тоді ходив в школу, а я працювала, тому ми гарно жили, не дивлячись ні на що.

А потім Анатолій сказав, що буде одружуватися, в них з дружиною грошей на житло своє не було і вони, зрозуміло, що стали жити в нас.

Моя невістка Валентина спочатку біла тихою і спокійною людиною, наче добре ми ладнали між собою, обоє поступалися одна одній, аби зберегти гарні стосунки. А минулого року моя мама в селі занедужала і мені довелося забрати її до себе в квартиру, адже у мене для неї була окрема кімната.

Мамі стало краще, але я вирішила, щоб вона жила в нас, вона старенька, а їздити часто до неї в село я не зможу, мені буде спокійніше, коли вона буде біля мене, щодня під наглядом. Але моїй невістці це зовсім не сподобалося, хоча моя мама чистенька, акуратно їсть на кухні, завжди після себе помиє посуд. Вона ніколи нікому не набридає, поки я на роботі, вона в своїй кімнаті дивиться телевізор.

Згодом Валентина стала натякати, що було б краще, щоб я продала мамину хату, купили собі однокімнатну квартиру, а цю квартиру залишила синові, адже він у мене єдина дитина.

Я не розуміла, чому чужа людина має розпоряджатися моїй майном і життям моєї родини. Я завжди мовчала, але тут сказала Валентині, що нас усіх все влаштовує, а, якщо щось не подобається їй, то заради неї я не збираюся змінювати нічого.

Валентина тоді найшла квартиру і вони з’їхали з сином на орендоване житло. З Анатолієм я часто розмовляю по телефону, він розуміє мене, хороша людина, але Валентина чекає дитину, томі він не хоче зараз щось казати їй.

Я дуже сподіваюся, що вона зрозуміє згодом свою помилку, а якщо ще й сина налаштує так, то прикро буде, адже я залишуся на старості зовсім одна. Поки у мене є мама.