Хочу розповісти вам історію моєї знайомої. Сподіваюся комусь вона стане повчальною і багато людей візьмуть з неї урок, щоб не робити в житті чергову помилку.
Знайшла вона чоловіка своєї мрії. Зустрічалися вони десь 4 роки, а потім вирішили жити разом, тобто разом з його батьками.
Одружилися. І пішла вона в будинок до свекрів. Автоматично стала поганою у всьому. Я дізналася про життя знайомої з її розповіді.
Моя свекруха постійно скаржилася моєму чоловікові, а він потім сварився зі мною. Звідси всі наші суперечки.
«Чому вона вдома сидить? Нехай йде працювати!», «От пішла працювати, тепер вдома все запустила, скрізь бруд та нечистоти», «Ви чого спите до 9 ранку?», «Чому ви вічно в кімнаті своїй сидите, хоч ніс свій покажіть раз в день?». І так далі і тому подібне. І так щодня.
І якось раз трапилася серйозна суперечка між моєю свекрухою та чоловіком та така, що ввечері того ж дня чоловік став шукати квартиру, щоб орендувати її. Ціни були зовсім захмарні, але робити було нічого. І знаєте, все відразу якось заспокоїлося, ніхто не докучав нам своїми моралями і уїдливими підказками. Ми відразу пригледіли ділянку під забудову нашого майбутнього будинку, але до покупки не вистачало 80 тисяч гривень. Довелося позичити у батьків чоловіка. У мене тата немає, а мама, яка в селі, живе на одну пенсію і ростить ще двох моїх молодших братиків. Допомогти мені теж не було звідки.
І пішло будівництво. План, фундамент, скупляли всі будівельні матеріали.
І ось якось увечері на столі знаходжу документи, де чорним по білому написано, що ця ділянка оформлена на мою свекруху! Скандал був серйозний, мені говорили, що так зроблено лише тому, що батьки допомогли купити ділянку і все потім перепишуть на нас. Але спочатку оформили на свекруху, щоб їм було спокійніше.
Не повірила я їм, вигнала свого чоловіка. Місяць жили ми окремо. Мій чоловік кожен день говорив про те, що він все виправить, що це тільки для нас все робиться. Гаразд, я йому повірила і ми знову зійшлися. Через кілька місяців я дізнаюся, що чекаю дитину. Все у нас прекрасно, дитина бажана, я на крилах літала від такої новини.
Різко з’явилася свекруха, телефонувати стала мало не щодня, ображатися, що, мовляв, не приїжджаємо в гості.
З’явилося на світ наше малятко, справи у нас пішли добре! Після виписки свекруха прийшла до нас додому з тортом, на внучку подивитися. Посиділи, чай попили і пішли. Але не тут-то було. Після цього дня, кожен день почалися дзвінки з бажанням приїхати і подивитися на внучку, бо дуже хотілося їй її побачити!
Аби не допустити знову суперечок, я пояснила і їм, і чоловікові, що трохи пізніше, дайте нам самим пожити, ми покличемо в гості, побачите внучку, але ні. Знову намовила вона чоловіка, він потім мені знову розповідає, що це бабуся та дідусь і не можна їм відмовляти бачитися з онучкою. Нагадала йому щодо будівництва і того, що всі обіцянки його не справдилися.
Свекруха зателефонувала моїй мамі, яка навіть не знала про непорозуміння між нами і сказала, що їй з нею треба поговорити «про дітей». Вона без будь-яких думок поїхала, і свекруха їй сказала, що якщо вона хоче, щоб вони переписали будинок на нас, то нехай заплатить половину вартості цього будинку. Природно, що ми після цього посварилися, а свекруха сказала моїй мамі, що «ти виховала погану дочку»
– Ти виховала погану дочку, – говорила свекруха моїй мамі.
Моя мама була засмучена і розповіла все це мені, на що мій чоловік каже, що цього не було.
Потім чоловік мені вдома розповідав, що я «таких грошей в руках не тримала і не знаю як їх заробляти», а те, що всю свою зарплату, він віддавав в будівництво, а жили на ми мою – це не рахується.
Кожен день він мені говорить про будівництво, а я слухати це не можу. Каже, що буде дитину сам до своєї мами возити, а я навіть про це не знатиму. Я вирішила з ним розлучитися.
Не варто ніколи нікого слухати і не варто дозволяти іншим руйнувати ваше життя! І не варто жити так як нав’язує нам хтось. Живіть так як вам хочеться, не треба слухати оточуючих.
Живіть так, як ви самі вважаєте краще для вас, а не так що б комусь сподобалося. У вас одне життя і проживіть його так як хочете цього ви! Я дуже шкодую, що прийшла до такої думки лише зараз, коли змарновано стільки років життя і витрачено так багато грошей.
