З окопу визирнув Янгол і завмер. За декілька кроків стояла жіноча постать.
– Пані, Ви не можете тут стояти. Тут дуже….
– Спокійно, Світлий. Я тут працюю, – перебив Янгола хриплий голос.
– Звісно я! – Гордо мовила Смерть. – Де ж мені бути, якщо не на вlйні? Це ти не за призначення вештаєшся.
– Але тут всі живі… – зауважив Янгол.
– Поки що… -мрійливо видихнула Смерть. – За декілька хвилин “прилетить”. Тут буде величезна яма і пошматовані тіла. Видовище для бувалих. Тому, ушивайся до своїх.
– Я не виконую твої накази.
– Як знаєш. До речі, бачу тебе “підвищили”. Смерть єхидно усміхнулася. – Раніше носив дерев’яну скриню, а тепер дали прозору з розпеченим піском. Ото, мабуть, треба вміти чудити.
– Це не пісок. Це молитви матерів за синів-солдатів. Молитви дружин, дітей, сестер, усіх небайдужих. Вони такі палкі, що моя дерев’яна скриня не витримувала. Тому мені видали цю, зі спеціального скла.
– Неймовірно. – саркастично мовила Смерть. – Щоб ти там не носив, Світлий, але, ушивайся. Ти мені тут не потрібний, бо…
Секунда, друга… і гучний вибух пронизав повітря. Все завмерло. Смерть замовкла і аж трусилась від злості.
МОЛИТВИ ЗУПИНИЛИ СНАРЯД. Він влучив поряд з окопом, поламав дерева, залишив жахливу вирву, але нiкого не вбив, навіть не поранив.
Смерть подалася геть. Янгол полетів до іншого окопу. Молитви блискавкою здійнялися до неба. Солдати вибралися з окопу і з сльозами вдячності дивились вгору, потім писали, дзвонили додому і всі раділи.
МОЛИТВИ ВРЯТУВАЛИ ЖИТТЯ І НАБЛИЗИЛИ ПЕРЕМОГУ!!!
