Парк. Ставок. Очевидно – глибокий.Об парапет спирається чоловік з виснаженим обличчям. Вже декілька місяців в його голові металися думки на кшталт «Як же мені розрахуватися з цими моторошними боргами?», «Чому мій бізнес так безнадійно тоне?», «Чому мені ніхто не дає кредит?», «Що робити?» …
Тепер в його голові тільки перекочується одна млява думка: «Що б таке прив’язати до ніг, щоб не спливти з цього ставка?».
Шелест кроків. Праворуч від нього на парапет так само спирається літня людина.
– Вибачте, я бачу, що ви дуже сумні. Що вас так гнітить?
– Так бачите…, – починає перший чоловік, не замислюючись навіть про вторгнення в його особистий простір, і розповідає всю свою історію, цілком типову для невдачливого бізнесмена.
– Знаєте, я хочу допомогти вам, – каже другий і починає виписувати чек, – давайте я видам вам цю суму. Рівно через рік зустрінемося на цьому ж місці, і ви повернете її мені.
– Не почувши подяки, дідусь швидко йде геть. Бізнесмен дивиться на чек і бачить там наступне: «500 000 доларів». І підпис: «Джон Д. Рокфеллер». Ну нічого собі, так?
Він кладе папір в кишеню і, дякуючи долі, біжить по своїх справах. Він думає: «Ну, зараз спробую класти ще пару угод – якщо не вийде, переведу в готівку чек і вирішу все за допомогою пана Рокфеллера».
І ось що цікаво: перед хлопцем з чеком найбагатшої людини історії в кишені відкриваються всі двері. Угоди підписуються успішно, кредитори відстають і погоджуються почекати ще. А він весь час розуміє, що у нього завжди є рятівний варіант на крайній випадок.
Але все ніяк не настає той критичний момент, в який він збирався перевести в готівку чек. У підсумку він навіть перестав носити його з собою і поклав в банківський сейф, вирішивши, що поверне його недоторканим.
Бізнесмен повністю розрахувався зі своїми боргами за три з половиною місяці, наступні вісім з половиною зробили його однією з найперспективніших фігур в галузі.
Через рік він прийшов до того ж ставку з тим же чеком в кишені, збираючись розповісти про свою перемогу людині, якій був так вдячний. Рокфеллер справді підійшов до нього, але бізнесмен так нічого і не встиг сказати.
До великого багатія мчали два дужих санітара!
Рокфеллера скрутили. Один з санітарів витер обличчя від поту і сказав бізнесменові:
– Хух, нарешті наздогнали. У нашій лікарні немає буйних пацієнтів, тому режим не дуже строгий. Так уявіть – цей старий раз у раз тікає, бродить по вулицях і розповідає людям, що він Рокфеллер! Забавно, так?
І лже-Рокфеллера повели…
Бізнесмен стояв біля ставка і розумів, що виліз із проблем і став успішним тільки тому, що в його кишені лежав простий папірець, підписаний божевільним.
Мораль:
Внутрішня впевненість в своїх силах часто виявляється набагато важливішою за матеріальні переваги.
