Mоя мaма, вертаючись з роботи, ніколи не бігла з порога на кухню терти кaртоплю на дeруни чи крохмалити білизну. Вона лягала на 20 хвилин подрімати — і лиш потім бралася за домaшнюю роботу.
Крім того, вона безкінечно боролася з моєю впертістю, доводячи, що після школи корисніші ігри в «Тихіше їдеш — далі будеш», а не синуси-косинуси. Наводила як приклад епізод з відомого фільму, в якому Кaтерина, повертаючись з заводу, насамперед сідала на диван відпочити. Прямо в робочому костюмі та взутті.
Однак мені нічого не допомагало. Я вважала, що відпочинок — це для слабаків, а люди, які мають мету, повинні двадцять чотири години на добу працювати.
Подруга вже 10 років не бере відпустки. 10 років дівчина не купається ні в Чорному, ні в Червоному, ні в Середземному морі, не сходить на Говерлу чи вулкан Тейде, не прогулюється вулицями Будапешту, Кракова та Львова і не милується краєвидами Дніпра. Вона спить по 5 годин на добу і наполегливо робить кар’єру, щиро вірячи, що будь-яка пауза відкине її на кілька років назад. Ось тільки тіло підводить: впав зір, зіпсувалися нерви, і серце працює з перебоями.
Я довго брала з неї приклад, поки не дізналася про закон нейтрального положення. Він простий, як теорема Піфагора.
Для будь-яких змін в житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести подих, витерти піт, з’їсти лазанью і підфарбувати губи. Перевірити рівень пального у власному енергетичному баці, щоб уникнути ризику зупинитися посеред дороги.
Неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Неможливо знайти дорогу з лісу, не зупинившись і не визначивши, де північ-південь. Нікому не під силу засвоїти всі шість уроків без обов’язкових перерв.
Паузи потрібні на кожному кроці: перед стрибком у воду або у висоту, перед взяттям фінішного акорду під час виконання Бетховена або високої ноти в романсі, перед виходом на сцену і початком нових стосунків. Щоб збрехати чи сказати правду.
Ми зупиняємося під час різдвяних свят і на червоне світло. Фігурист — перед виконанням потрійного тулупу. Шахматист — обмірковуючи наступний хід. А якщо паузи ігнорувати та летіти зі швидкістю двісті кілометрів на годину — нас зупинять обставини: застуди або досить серйозні хвороби, аварії, пожежі й землетруси.
У житті все ритмічне: день-ніч, зима-літо, вдих-видих. Навіть на дискотеці чергуються швидкі та повільні композиції. Навіть в залі тренажери відвозять на профілактику.
Так що отой просвітлений мав рацію, стверджуючи, що в житті обов’язково повинні бути моменти, коли з нами нічого не відбувається: ми просто сидимо і дивимося на світ. А світ в цей час дивиться на нас.
