На старості років я вирішила поїхати в іншу країну. Ви вже вибачте, всі патріоти України, але вдома мені було страшно. Війна, ракети над головами літають. Мені було дуже страшно, тому що вік у мене такий, що і роботи пристойної не знайти (мені 58) та й мови я не знала.

Моя сестра уже понад 30 років живе у Німеччині (Мюнхен) та всіляко намагається мене перетягти жити до себе, але я до цього часу відмовлялась. Коли чоловіка не стало, а син одружився і став жити окремо, я вирішила – їду. Вдома мене вже нічого не тримало.

Ви скажете, а як же син? Ми з ним не спілкуємось майже з того моменту, як він одружився. Його Марина дуже меркантильна жінка, лише гроші в неї на думці. Ще до їх весілля вона нам з чоловіком страшенно не сподобалась, бо при першому ж знайомстві запитала чи перепишемо ми свою квартиру на онука чи онуку, коли народиться. Сина від весілля ми не відмовляли, це його життя, просили лише, щоб добре подумав. А перед весіллям попросила в подарунок іномарку. Ми звісно не могли собі дозволити такий дорогий подарунок, от вона й образилась та почала сина проти нас налаштовувати.

–  Твої батьки справжні скнари. Що це за подарунок на весілля єдиному сину – 1000 доларів. Це ж сміх. Ти їм щось кажи, бо без квартири залишишся.

Потім Марина вирішила, що мені одній забагато місця в трикімнатній квартирі, тому сказала, щоб я розміняла свою квартиру на 2 однокімнатні, бо їм важко в орендованій жити, а зі мною – не хочуть. Я відмовила, і це було останньою краплею. З того часу ми не спілкуємось. Батьки Марини їм ніколи нічим не допомагали, але син мій цього не помічав. Йому лише я була погана.

Коли син дізнався, що я збираюсь переїжджати в іншу країну, то одразу прибіг.

–  Мамо, тепер квартира наша з Мариною буде? Ти ж все одно за тисячі кілометрів будеш і вона тобі ні до чого.

–  Як ні до чого? Я її здаватиму в оренду. Квартира майже в центрі міста, її одразу захочуть винаймати.

–  Ти про нас подумала? Для чого віддавати квартиру чужим людям, коли в тебе є рідний син?!

–  Рідний син про мене і не згадував, а коли відчув вигоду, то прибіг. Маринка підказала? Мені гроші з оренди будуть на старість. Я не хочу бідувати та виживати на маленьку пенсію.

–  Марина правду про тебе говорить, що ти егоїстична і любиш лише себе.

–  Хай твоя Марина на себе подивиться. Я її у своєму домі не хочу бачити.

Я таки здала квартиру в оренду за 9000 грн на місяць і поїхала до сестри у Мюнхен. Син до мене так і не дзвонить, а про новини в його житті я дізнаюсь лише з соціальних мереж або від знайомих. Він і досі живе з Мариною, дітей у них немає. Син працює на двох роботах, аби задовольнити свою дружину, а вона лише красується.

Допомагати я їм не збираюсь і лізти в їх життя теж, якщо сину так добре, то нехай. Поки я влаштовуюсь в новій країні, далі буде видно як складеться моє життя. Тут вже знайшла роботу на заводі, фасую рибу та птицю. Познайомилася з українками-заробітчанками в Фейсбуці, завела декількох подруг. Зарплата пристойна, вистачає і на хороші речі. і на чорний день відкласти. 

Може, як закінчиться війна та в Україні буде спокійніше – то я повернуся додому. Але поки зосереджена на роботі тут. 

Як ви вважаєте, я вчинила правильно?