Моя свекруха останнім часом почала собі дозволяти таке, на що у звичайних пенсіонерів грошей би не вистачило, то ж я не могла зрозуміти, звідки в неї гроші і коли вона встигла так розбагатіти.
Ми з чоловіком живемо не дуже багато, особливо не розкошуємо, я вже забула, коли востаннє купувала собі якісь обновки, головне, щоб грошей вистачило на комуналку і на їжу. Та й дитина у нас є, їй теж постійно щось треба.
Добре, що хоч житло у нас своє, ми живемо в квартирі, яка дісталася мені у спадок від бабусі. Не щось супер гарне, зате свій куток є, а в наш час це немаловажно.
Якось днями чоловік мені зателефонував і повідомив, що мама його в санаторій їде, тому мені доведеться ходити до неї квіти поливати і за її квартирою приглядати.
– Мамі вдалося дістати пільгову путівку в санаторій. Вона їде через два дні. Вона просила нас поливати її квіти. Ти зможеш це робити? Це майже по дорозі в садок.
– Нічого собі по дорозі. Мені доведеться їхати три зупинки туди та три зупинки назад.
– Але ж я не міг відмовити мамі!
– Звичайно, не міг. Ти не міг відмовити їй, а її квіти маю їздити поливати я!
– Знайшла проблему! Їдеш їх поливати раз на тиждень. А на вихідних уже я їздитиму поливати ці квіти! – заспокоїв мене Сергій.
З моєю свекрухою – Галиною Степанівною у мене стосунки не дуже добрі. Ми просто терпимо одне одного. Не сваримося відкрито, але і не спілкуємося без зайвої потреби.
Свекруха любить давати поради про те, як я повинна годувати її ненаглядного синочка і як я повинна вести домашнє господарство.
Я мовчки вислуховувала поради свекрухи, а робила так, як вважала за потрібне. Навіть сидіти з Настею, коли вона хворіла, свекруха відмовлялася.
– Я можу не встежити за нею. Вона дуже рухлива. А в мене часто тиск піднімається. Може, всяке трапиться. Що тоді робити? Краще ви самі за нею доглядайте. Ось коли підросте, тоді я і з нею сидітиму! – говорила свекруха.
Якось на роботі я поскаржилася своїй подрузі на свекруху, розповіла, що вона лише про себе і думає.
– А де твоя свекруха гроші на санаторій взяла? – поцікавилася Світлана. – Це ж тисяч 40-50 не менше.
– Сергій сказав, що вона десь дістала пільгову путівку. У неї пенсія маленька. На таку пенсію санаторіями особливо не поїздиш. Але, мені здається, що у моєї свекрухи останнім часом багатий залицяльник з’явився. Вона майже щомісяця собі різні обновки купує. А з нас вимагає, щоби ми їй комуналку оплачували.
Нещодавно в мене порвалися чоботи. На купівлю нових чобіт у мене грошей не було, тому я віднесла латати старі в ремонт.
Жити в такій бідноті мені набридло, я сказала Сергію:
– Треба щось із цим робити. Так жити, як ми живемо, не можна. А в нас взагалі немає грошей у запасі. У нас із тобою однакова зарплата. Зі своєї зарплати ти ще й мамі комуналку платиш. Давай вона сама все оплачуватиме. Нам ці 5 тисяч теж не зайвими будуть.
Сергій аж за голову схопився:
– Ти що! Як я таке мамі скажу?
– А те, що я взимку ходжу в кросівках по морозу, це ти вважаєш нормальним?
Сергій промовчав, вдав, що не почув.
Потім свекруха повернулася із санаторію: весела, відпочила.
За місяць мені Сергій мені радісно повідомив, що його мама йому машину купує, не нову, але хорошу.
Я мало не впала, коли це почула. Сергій вже дуже давно мріє про машину, але в нас все ніяк не виходило назбирати грошей на її покупку.
Хто ж такий багатий спонсор моєї свекрухи?
Розгадала цю історію я випадково. Світлана, моя колега по роботі, розповіла мені, що знайшла хорошого майстра по ремонту ноутбуків, але до нього велика черга, і дала мені номер цього хорошого майстра.
Яким же було моє здивування, коли я зрозуміла, що цим супер-майстром, в якого є купа замовлень на ремонт ноутбуків, є мій чоловік Сергій.
Тепер все стало на свої місця, і я зрозуміла, звідки у свекрухи гроші і на відпочинок, і на машину для Сергія.
Мене розпирало від злості, адже як мій чоловік міг від мене приховувати такі великі заробітки?
– Я цілий тиждень узимку в старих кросівках ходила! Я в дірявих колготках ходжу! Я нашій дочці найдешевший одяг купую! А ти таке твориш! – кажу я Сергію.
– А що я зробив не так? Не зрозумію! Я тобі всю зарплату віддаю. А в нас з тобою однакові зарплати. Мій внесок у сімейний бюджет такий самий, як і твій. Я підробляю у робочий час. Із цим заробітком я можу робити все, що хочу. Це мої гроші! Тому я розпоряджаюся ними так, як я вважаю за потрібне! – гордо заявив Сергій.
Я з ним категорично була не згодна.
Нині Сергій живе у своєї мами. Свекруха пробувала обурюватись. Вона вважає, що я закотила сцену на рівному місці.
Нещодавно до мене Сергій приходив. Не подобається йому жити з мамою. Він проситься назад.
Не знаю, чи я його прийму. Може, й прийму. Тільки він спочатку мені путівку на відпочинок сплатить, придбає машину і повністю оновить мій гардероб. Отоді й поговоримо про повернення. Він повинен зрозуміти, що робив неправильно.
Ну хіба я не права?
