До мене на каву заскочив приятель, ми сиділи на кухні і розмовляли про життя. Під час розмови я встав і сказав: «Я помию посуд і повернуся».
Мій товариш подивився на мене так, ніби я повідомив, що відлучаюсь щоб побудувати космічну ракету. У повному збентеженні і захопленні в голосі він сказав: «Я радий, що ти допомагаєш своїй дружині. Я своїй не допомагаю, бо я їй декілька разів допоміг, а вона мене навіть не похвалила. Минулого тижня я помив підлогу, і ні слова подяки!».
Я повернувся на своє місце, сів поруч з ним і пояснив, що я не «допомагаю» своїй дружині. Моїй дружині помічник не потрібен, їй потрібен партнер. Я її партнер по дому, і у нас різні функції в цьому партнерстві, але виконання домашніх справ – це не «допомога».
Я не допомагаю своїй дружині прибирати в будинку, тому що я теж в цьому будинку живу, і мені теж потрібно в ньому прибирати.
Я не допомагаю своїй дружині готувати, тому що я хочу їсти, і мені теж потрібно готувати.
Я не допомагаю своїй дружині мити посуд після вечері, тому що я теж користувався цим посудом.
Я не допомагаю своїй дружині з її дітьми, тому що це і мої діти, а мій обов’язок – бути їм батьком.
Я не допомагаю дружині прати, розвішувати і складати одяг, тому що це і мій одяг, і одяг моїх дітей.
Я не помічник в цьому будинку, я частина цього будинку. А що стосується похвали, я запитав свого приятеля: «Коли в останній раз після того, коли його дружина зробила прибирання в будинку, випрала одяг, змінила постільну білизну, викупала дітей, приготувала їжу, що-небудь зорганізувала, він подякував їй?». Але не просто подякував, а з почуттям : «Кохана! Ти просто неймовірна!».
Тобі це не здається абсурдним? Чи не дивно, коли ти, раз в житті помивши підлогу, очікуєш якогось особливого трофея за свої заслуги? Чому? Ти не замислювався про це, друже? Можливо, ти занадто захопився цією «культурою мачо», що вважаєш, що всі домашні справи – це її робота. Можливо, тебе колись навчили, що все це робиться само собою, що тобі навіть не потрібно докладати будь-яких зусиль ? Ну, тоді хвали її так само, як ти хочеш, щоб хвалили тебе, такими ж словами і з такими ж почуттями. Допомагай їй, будь справжнім компаньйоном, а не гостем, який в цей будинок приходить, щоб поїсти, поспати, прийняти душ і задовольнити свої потреби. Будь як вдома! У себе вдома.
Справжні зміни в суспільстві починаються з наших будинків. Навчайте своїх дітей справжньому партнерству і поваги один до одного в сім’ї.
Автор: Тед Едвардс
