Мої батьки вже старші люди, їм обом за 60. Я у них єдина донька, тому і думала, що в разі необхідності вони мені допоможуть, але все виявилось не так.

Я заміж вийшла у 30 років і одразу після весілля лише й чула «коли вже онуки», «давайте нам онуків – ми бавити будемо».

Перша моя вагітність проходила важко, бо я носила двійню. Народились наші хлопчики, все добре. Зараз їм уже по 2 роки, а мої батьки, які так чекали онуків навідались до нас за весь час лише тричі, хоча ми живемо в одному місті. Допомоги я від них не отримала. Свекруха теж зайнята своїми справами – вона влаштовує особисте життя.

Зараз я вагітна вдруге і не уявляю як ми маємо жити уже вп’ятьох в однокімнатній квартирі. Нам і зараз важко, а як далі – не знаю. Ми живемо всі в однокімнатній квартирі, я й досі в декреті, який ще затягнеться. Чоловік працює охоронцем і в службі таксі, тож великих грошей не маємо.

Мої батьки живуть вдвох у заміському будинку, а свою трикімнатну квартиру здають в оренду. Я просила їх помінятись квартирами, та вони категорично проти, бо звикли так жити і їм дуже зручно. Тоді подумала переїхати у їх заміський будинок, на що мама мені відповіла теж відмовою.

–  На своє житло треба самим заробити, а не просити у батьків.

–  Мамо, вам і в однокімнатній квартирі було б добре з татом – ви лише вдвох, а дітям простір треба. Якщо ж ні – то ми за містом пожили б, там природа і чисте повітря.

–  Ми як тебе ростили ні у кого нічого не просили, от і ви так навчіться.

Коли звернулись до свекрухи, вона теж нам дала відкоша:

–  Дайте мені для себе пожити. Я планую вдруге заміж вийти, а житимемо ми в моїй двушці. В Олега є донька від першого шлюбу, от друга кімната і буде їй.

Ми вже й думали продати нашу квартиру і машину, щоб купити собі більшу квартиру, але нам бракує грошей, навіть, враховуючи, наші заощадження. Батьки позичити ту суму, що бракує теж відмовились. Якась безвихідь і опускаються руки, але вірю, що з часом ми все ж купимо своє велике житло. Чоловік мене дуже підтримує і дає впасти у відчай.

Образливо лише те, що рідні люди, які обіцяли допомагати – відвернулись. І ми лишились сам на сам зі своїми проблемами.

У вас були схожі ситуації? Як ви вирішували свої житлові проблеми?