Якийсь чернець щиро молився, кажучи:
– Господи, ти милостивий і терплячий, так чому ж врятувати душу так важко і чому пекло переповнене грішниками? Він довго молився, задаючи Богу це питання.
І ось, нарешті, приходить до нього Ангел Божий і каже:
– Підемо, я покажу тобі шляхи, якими ходять люди. Вони вийшли з келії, і Ангел повів старця в ліс.
– Бачиш того дроворуба, який несе на собі тяжку в’язанку дров і не хоче скинути хоч трохи для полегшення? – Точно так само якісь люди несуть на собі свої гріхи і не хочуть каятися.
Опісля Ангел показує старцю колодязь з водою і каже:
– Бачиш безумця, який черпає з криниці воду решетом? Так і люди каються. Черпають благодать прощення, а потім знову грішать, і благодать витікає, як вода крізь решето. Знову показує Ангел ченцеві людину і мовить:
– Бачиш того чоловіка, який поклав на коня колоду і намагається верхом в’їхати в храм Божий, а колода при цьому в дверях застрягає? Так люди свої добрі справи творять – без смирення і в гордині, – не знаючи їм ціну.
А тепер, сам, старче, поміркуй, чи легко Богу рятувати таких людей, узгоджуючи милість з правосуддям Своїм?
