Одного разу мужики запитали діда, скажи ось ти з дружиною живеш півстоліття і не сваритесь (в селі все про всіх знають). Як це?
– Ви знаєте, що молоді вечорами ходять на посиденьки, а потім проводжають хлопці під ручку дівок, по центральній вулиці гуляють.
Один вечір проводив – нічого, два – привід … а три вважай наречений. Ось і я пішов проводжати одну, йду щось кажу, а вона раптом стала витягати потихеньку свою руку з-під моєї.
Я не зрозумів, виявляється я йшов прямо в калюжу на дорозі, згортати не став. Вона калюжу оббігла і знову мене під руку. До наступної калюжі я йшов цілеспрямовано. Вона також прибирала руку.
На наступний вечір з іншою дівчиною я по колишньому маршруту. Та ж картина, оббігала калюжі.
На наступний вечір пішов з третьою. І знову посередині дороги по калюжах. Підходжу – вона за мене міцно тримається, слухає мене і … пішла по калюжі зі мною. Ага – просто не побачила калюжу. Тоді я до наступної – глибше. Подруга нуль уваги на калюжу. Ось з тих пір і ходимо поряд і не лаємося, живемо ладком.
Всі мужики роти пороззявляли, а які постарше і кажуть, що ти дід раніше не розповів як вибирати дружин. Може і ми були б щасливішими.
