Мало хто любить цей стан, коли неможливо в собі розібратися — чого я хочу, куди йду і що відчуваю. Особливо це стосується любовних емоцій. Буває і таке, що ми настільки втрачаємо життєвий орієнтир, що раптом виявляємо себе серед людей, з якими точно б не хотіли спілкуватися. Як же розібратися, хто по-справжньому дорогий і відсіяти непотрібних людей?
- Знаєш, — каже один, – у мене зараз одночасно п’ять жінок. Мені це набридло, але вибрати одну у мене не виходить. Як би мені їх відсіяти?
- Відсій відвертістю — радить приятель.
- Як це – відвертістю?
- А так: відчуй себе абсолютно вільним, і кожній розповідай все про всіх інших.
- Але як це допоможе? – А ти спробуй.
Наступна їхня зустріч через півроку:
- Ну, і як? Скористався моєю порадою?
— Хороша порада. Дякую. Коли я став відвертим, то дві з моїх жінок тут же відмовилися зустрічатися зі мною. Ну і добре. Це був, можна сказати, грубий відсів. Залишилися троє. І ось тут-то почалося найцікавіше. Я дуже скоро виявив, що бути з усіма однаково відвертим у мене не виходить. Одній я міг розповісти все, іншій половину, третьої взагалі нічого. У той же час про одну міг розповісти все, але розповідати про іншу у мене не повертався язик. Скінчилося це тим, що я виявив, що одній я можу розповісти все, але про неї мені не хотілося бути відвертими ні з ким.
- Ось вона-то у тебе і залишилася, – підказав приятель.
— Саме так. Цікаво, що цей простий спосіб працює так добре.
- Він працює тому, що одкровення — це показник почуття. Воно дуже швидко відсіває непотрібних нам людей. Причому у всіх випадках життя. Я завжди розлучаюся з тим, з ким не можу бути відвертим, і опиняюся прив’язаним до того, про кого не можу базікати.
