“Якось я запитав одного чоловіка:
– Чи любиш ти свою дружину?
Він відповів:
– Так, я її люблю!
– А чим ти це доведеш?
– Я люблю її, що я повинен ще зробити?
– Добре. А як ти це показуєш? Наведу приклад: наприклад, чи знаєш ти, яка її найулюбленіша страва?
– Яке відношення має їжа до того, люблю я дружину чи ні?
– Ну, – кажу я йому, – це ж просто: якщо ти когось любиш, то знаєш про цю людину все, всі особливості і пристрасті.
Інший чоловік знав всі подробиці повсякденного життя своєї дружини, він любив її так сильно, що знав всі таємниці її життя.
Я запитав його:
– Що їй найбільше подобається?
Він відповів:
– Все їй подобається, вона все їсть, але коли я купую їй ванільне морозиво, її душа співає! Я завоював її ванільним морозивом!
Вона любила ванільне морозиво і він про це знав. Інший же нічого не знав про свою дружину. Ми часто нічого не знаємо про коханих. Чи знаєш ти свою дружину? Чи знаєш свого чоловіка? Чи знаєш по-справжньому його характер, душу? Є подружжя, які живуть разом і нічого не знають один про одного. Народжують дітей і нічого не знають один про одного. Обіймаються і нічого не знають один про одного, сплять в одному ліжку і нічого не знають один про одного. Один не знає, не відчуває душу іншого. І як часто я чую:
– Чоловік мене не розуміє, не відчуває, не помічає.
Але ж те ж саме може сказати і чоловік про свою дружину. Це дуже сумно, прожити разом багато-багато років, і настільки погано знати один одного, що так і не зуміти пізнати красу людських відносин. І як чудово по-справжньому знати близьку людину. Якщо її знаєш, відчуваєш її, будеш розуміти і багатьох інших людей, які на неї схожі. Якщо зрозумієш свою дружину, то зрозумієш і багатьох інших людей, і це прекрасно. Тому піклуйтеся один про одного, намагайтеся розмовляти один з одним, говорити і дивитися один на одного, навіть коли сваритеся”.
Архімандрит Андрій (Конанос)
