Якось онука, запитала дідуся:
«Як тобі вдалося зберегти мир і спокій на душі, адже ти так багато пройшов? Чому ти завжди посміхаєшся, незважаючи ні на що?
Дідусь відповів:
«Моя люба, так було не завжди. Колись я був запеклим і озлобленим, але один мудрий священик навчив мене робити три речі. Я роблю їх щодня, коли виходжу з дому. …
Спочатку я дивлюся в небо – щоб нагадати собі, що мій ангел-охоронець там, стежить за мною, захищає мене і веде життя…
… Потім я опускаю погляд на землю, щоб нагадати собі, що там закінчиться моє життя, і усвідомити, як мало місця потрібне для моєї могили.
… Я дивлюся навколо і усвідомлюю, що у світі є хворі, бідні, голодні люди, і в цей момент я думаю про те, що у мене є, а не про те, чого у мене немає, і я відчуваю подяку…
Так, моя хороша, мені вдалося витримати всі труднощі і залишатися щасливим та безтурботним. Живучи у злагоді з Богом, людьми і з собою, я відчуваю, як моє серце наповнює радість».
