Як часто ми помиляємося в людях, довіряючи їм цілком і беззастережно? Але світ вчить нас тому, що наївність і щирість – це різні речі. Як же навчитися розбиратися в людях? Відповідь в цій короткій, але дуже мудрій притчі.
Одного разу учень запитав старця:
– Як мені навчитися розбиратися в людях, – кому мені довіряти і кого боятися?
– Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися, – сказав Старець. – Остерігатися найбільш смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайне розташування, того ти бійся – найбільше!
– Як же так, Старче? – здивувався учень. – Поясни мені!
– Тому що він перший і зрадить тебе! – відповів старець, зітхнувши.
– А кому ж мені довіряти? – запитав учень.
– Довіряй тим, хто простий з тобою і говорить тобі Правду, яка б вона не була, ці люди першими прийдуть до тебе на допомогу!
Сказав старий чернець:
– Істинне смирення завжди – непомітне, тому його важко знайти; але коли знайдеш його, воно тебе ніколи не зрадить.
