Бабуся говорила мені: «Не заощаджуй – витрачай те, що заробила. Витрачай на те, що хочеться: нові сукні, насіння тюльпанів, машину, будинок або що там тобі серце велить!
Хочеш витрачати на чоловіків, дітей, притулки для тварин, покупку зірки – витрачай. Тільки без жалю, з радістю.
Не відмовляй собі в задоволенні, яке можна купити за гроші. Витрачай на емоції. Особливо зверни увагу на подорожі».
Жінка, яка жила під цим девізом, заводила романи, виходила заміж тільки по любові: за бідняків і багатіїв, розлучалася, народжувала дітей, ходила пішки кілометри або місяцями їздила на машині до сусідньої крамниці за пачкою сигарет, носила шпильки і розкішні сукні або розтягнуті майки з драними кросівками, займалася до сьомого поту спортом, а потім їла тижнями булки з піцою, не вживала алкоголь взагалі або пила кожен день по пляшці вина, подорожувала на край світу або довгими годинами не виходила з дому, елегантно кокетувала або працювала зі свердлом.
Їй однаково подобалося і кокетувати, і свердлити.
Вона завжди робила або те, що хотіла, або те, що вважала за необхідне в першу чергу для себе.
Вона прожила правильне життя без правил.
І ніколи ні про що не шкодувала!
