На лекції розповідали про шкідливих людей.
Психолог описував їх ознаки; говорив, що ці люди знецінюють ваші досягнення і почуття, отруйно жартують і можуть принизити на публіці. Помічають радісно кожен промах і тут же ображають. Витягають з вас інформацію, передають іншим і самі її використовують для того, щоб болючіше вдарити потім. Змушують виправдовуватися і вважають, що їм всі винні.
Повинні – і все тут… І від таких людей треба захищатися; а найкраще – йти. Немає сенсу терпіти таке ставлення. Можна захворіти і навіть загинути.
Лекція скінчилася. І один чоловік сказав: «Але хіба можна піти? Як же так? А якщо ми з такою людиною змушені спілкуватися?».
Психолог ще раз пояснив, що організму не поясниш це. І неминуче здоров’я зруйнується. А здоров’я дорожче бажання бути хорошим! І чоловік сумно сказав, що це дружина ображає його і принижує. Зауважує всі промахи і знущально називає «Криворучко» або «ідіотом». Розповідає інтимні речі своїй матері. Може при всіх обізвати або закричати… З нею неможливо ні про що поговорити; вона тут же починає сперечатися і принижувати. Чоловік дуже гірко все це розповів, а потім додав, що у нього вже було два інфаркти. І що робити?
Підійшли інші слухачі. І хтось сказав: «А у мене така мама!», «Це копія мій чоловік», «Так поводиться моя сестра»…
Виявилося, що таким чином ведуть себе багато близьких людей. Чужі собі цього не дозволяють, а близькі завдають ударів по хворому місцю і отруйно кусають. Найбільш шкідливими людьми виявилися найближчі, ось в чому справа.
Внутрішньовидова агресія набагато страшніша міжвидової; це знають зоопсихологи. Чужинців побоюються більше, ніж своїх. Чужий негайно втече або відповість адекватно. Може вдарити! Або зганьбити в суспільстві.
А свій – він безпечний. І його можна ображати скільки завгодно. Свій ще й передбачуваний; всі його слабкі місця відомі. У них і б’ють. А потім «тиснуть» на совість і на почуття відповідальності. І нагадують: «Ми з тобою однієї крові! Ти не можеш піти!».
Близькі люди, які так себе ведуть, перестають бути близькими. Агресор стає чужим. І від отруйних нападок починають захищатися; або йдуть від стосунків. Якщо у агресор розумний і любить вас, – він зміниться. Якщо ж він продовжить шкідливу поведінку, значить, він нітрохи не дорожить вами. І йому байдуже, чи був у вас інфаркт, чи боляче вам, чи важко…
Доводиться вибирати: життя чи згубне терпіння.
Треба відійти на дистанцію; хоча б психологічну. Не ділитися інформацією, не чекати допомоги і розуміння, не відкривати душу… І продовжувати годувати таких людей, відійшовши на розумну відстань, якщо ви зобов’язані їх годувати, – ось що сказав психолог.
Іншого способу зберегти себе просто немає…
Автор: Анна Кир’янова
