Здається, що для того, щоб поруч була інша людина, щоб вона не пішла, щоб не покинула, – треба бути якимось. Наприклад, розумним. Або багатим, або красивим. І точно – гідним. Ну, або не бути, а хоча б здаватися. Хоча б спочатку.
Ми підозрюємо, що відносини не потрібні нікому, крім нас самих. І вже тим більше вони не потрібні такому чудовому, розумному, ніжному, чарівному створінню, як той, хто вам подобається. І тим більше – відносини з ким? З вами? Так, у нього таких, як ви – сотні. Так? І, тому того, хто вам сподобався, треба утримувати. Контролювати, щоб не втік. Потрібно накидати гачків більше, та якомога болючіше. Тримати на дистанції, підпускати ненадовго, а потім знову відштовхувати, щоб знав, КОГО він може втратити.
Щоб не розслаблявся, не думав, що, розумієш, спіймав рибину в мережі. І весь час треба сіпатися, перевіряючи, чи правда, що я сам ще не вляпався? Або мене вже теж непомітненько на гачки підсадили?
Ні в якому разі не дзвонити зайвий раз, не показувати радості при зустрічі і, тим більше, що нудьгував без неї, не давати їй знати про щастя бути поруч з нею. Раптом здогадається, що вона для тебе щось означає? А вона і так, явно, підозрює … Потрібно стати ще холоднішим і неприступнішим!
І, чим більше ми відчуваємо потяг до іншої людини, чим більше вона відгукується, тим серйозніше будуть випробування. Тому що дуже вже страшно втратити, дуже вже страшно, що піде. І потрібні гачки най-най. Щоб не зірвалась.
Ми створюємо один одному масу проблем, не усвідомлюючи однієї простої речі: ті, хто все-таки стають парою, – разом зовсім не тому, що виконали один з одним всі ці «випробувальні процедури», а всупереч їм. Вони виявилися разом тому, що бажання бути один з одним споконвічно було таке сильне, що це дало сили витримати всі ці перевірки холодом, випробуванням недовірою, болю відкидання.
Нерозумно і образливо. За що ж ми так, з тими, хто нам особливо дорогий? Звичайно, намучившись, вони будуть раді, що можна трохи розслабитися. Але чи захочуть вони і далі бути разом? Так, вони можуть утримувати один одного гачками провини і образ, матеріальними благами, почуттям обов’язку, сексом і т.д. і т.п. Але чи будуть вони щасливі в таких відносинах? Вибирають вони це? І чи цього саме хочеться насправді: щоб людина була з вами поруч лише тому, що не може піти, а не тому, що хоче залишитися?
Бути в стосунках з кимось – це радість і задоволення. Якщо кожен може говорити про свої почуття і (не) бажання, якщо кожен щедрий і щирий в емоційних проявах, якщо кожен – банально – може бути собою, може творити і розвиватися – з таких відносин не хочеться йти. Хочеться залишатися. Хочеться бути поруч і кожен день повертатися до коханої людини. Тому, що разом бути чудово. Набагато краще, ніж порізно. Тому, що наше бажання бути разом – збігається.
Але, щоб вірити в такий результат історії своїх відносин, потрібно знати про себе одну просту річ: «Я – гідний». Любові. Уваги. Інтересу. Турботи. І не тому, що «я – якийсь». А тому, що комусь хочеться бути поруч саме з такою людиною, як я. Як ти. І, якщо ми розлучилися, – це не «я не гідний», не «я не такий». Це означає, що, змінившись, ми стали рідше збігатися. Рідше, ніж це необхідно, щоб триматися разом. Але в світі обов’язково є люди, яким ми потрібні такими, які є прямо зараз. Досить подивитися навколо, щоб помітити їх.
© Вікторія Пекарська
