Один купець їхав у Франкфурт на ярмарок і дорогою, на вулиці одного з селищ, загубив гаманець, в якому було 800 гульденів. Значна сума як на ті часи. Кінь тоді коштував 40 гульденів. (Біблія Гутенберга коштувала 100 гульденів в пергаменті і 46 гульденів на папері – прим. Брати Грім). Тому втрата грошей, за які можна було придбати 20 коней це, самі розумієте, прикра втрата.
Йшов тою дорогою місцевий тесля і знайшов важкенький гаманець. Приніс його додому. Нікому про нього не сказав, а заховав в очікуванні появи господаря втраченого гаманця – доведеться ж віддавати. А якщо не зголоситься — то інша справа. Та за будь-яких обставин треба почекати…
У найближчу неділю священник оголосив в церкві, що втрачено 800 гульденів і що тому хто їх знайде і поверне виплатять 100 гульденів винагороди. Чесний тесля приніс гроші пастору. Той попросив, щоб прийшов купець. Торговець прибув. Взяв гаманець. Перерахував гроші і дав теслі не обіцяних 100 гульденів, а всього лише 5, і супроводив це дуже образливими словами: “А сто гульденів ти взяв без дозволу сам, бо в гаманці було 900 гульденів!”. Таким от безчесним чином жадібний торгаш вирішив схитрувати та зекономити.
Тесля, зрозуміло, обурився, що його звинувачують у крадіжці і заявив: “Я жодного гульдена не взяв, не те, щоб сотню. Я людина віруюча”. Священник підтвердив, що тесля, справді, порядна і глибоко віруюча людина, яка дотримується заповідей Божих, і тому він не міг взяти цю сотню гульденів. Та зажерливий купець наполягав на своєму.
Сперечалися вони довго, і тоді священник відвів і теслю, і купця в суд міста Франкфурта. Справа розглядалась декілька днів і стала для містян предметом численних пересудів. Тому в день засідання суду і оголошення вироку будівля суду була переповнена. Всіх цікавило чим завершиться грошовий спір.
Суддя спочатку запитав купця: “Ти можеш присягнути, що загубив саме 900 гульденів?”
Купець, навіть, оком не моргнув, поклав руку на Біблію, і заприсягся. У ті часи присяга на Біблії, то була, ну, дуже серйозна справа.
Потім суддя звернувся до теслі: “А ти можеш присягнути, що знайшов 800 гульденів?”
Чесний майстер спокійно поклав руку на Біблію і теж присягнув.
Після цього суддя оголосив свою ухвалу: “Справа очевидна. Гаманець, знайдений теслею не належить купцю, бо він загубив 900 гульденів. Тому гаманець і 800 гульденів передаються теслі і він може розпоряджатися грішми на власний розсуд. Купцю ж належить продовжити пошук свого гаманця, в якому було 900 гульденів!”
Так купець позбувся грошей і принагідно чесного імені. Вирок судді виявився мудрим і справедливим, бо жадібність і зло покарало себе само.
Притча датована 1506 роком з книги “Scherz und Ernst” (“Жартома і всерйоз”) письменника і проповідника Йоганнеса Паулі.
Переклад – Брати Грім
