– Скільки це може тривати? – роздратовано вигукнув Максим у бік дружини. – Одне й те саме: “Дай грошей, дай грошей”. Я тобі що, банкомат?

– Ти навіть на дитину шкодуєш копійки і ще намагаєшся прикритися тим, що я багато прошу! – парирувала Настя.

За столом сиділи бабусі, які з подивом спостерігали за суперечкою. Причиною скандалу став торт замовлений Настею у кондитера на день народження сина. Вона внесла аванс, але коли торт привезли, виявилося, що залишку суми вона не має.

Настя не хотіла просити у чоловіка, сподіваючись, що при батьках він промовчить. Але вона помилилася: Максим почав кричати так, ніби їхній сімейний бюджет був під загрозою краху через торт, говорячи, що такі речі можуть собі дозволити лише багатії, а тепер їм доведеться місяць жити на хлібі та воді.

– Настенько, – втрутилася її мама, помітивши, як сильно кричить зять. – Давай я заплачу, скільки там не вистачає?

– Не треба нічого! – відрізав Максим.

– Мені не потрібні милостині. Я сам заплачу! – все ж таки не витримав він.

Він неохоче встав із-за столу, пішов у передпокій, бурчачи собі під ніс щось роздратоване. Настя мало не згоріла від сорому перед батьками та кондитером, який привіз торт. Їхній син, Микита, швидко пішов у свою кімнату, почувши крики батька.

За кілька хвилин Максим повернувся, гордо несучи торт у руках.

– Микито, йдемо свічки задувати! – крикнув він. – Дивись, який тато тобі гарний тортик купив, все як ти хотів, з людиною-павуком.

Прибіг хлопчик, який роздивлявся торт, і скандал зам’яли. Напруга трохи спала, і навіть Настя посміхнулася, тільки мати Насті, Ольга Сергіївна, не знаходила собі місця.

– Настенько, – шепнула вона в передпокої перед відходом. – Візьми мою картку, мені пенсія приходить двадцятого.

– Мамо, мені не треба, – Настя хотіла відмовитися, але мати засунула.

– Бери, бери, у батька пенсія та зарплата, проживемо, вам потрібніша.

Настя обняла маму та тата на знак подяки та прибрала картку подалі, щоб чоловік про неї не знав.

– Ти навіщо при батьках почав скандалити? – стомлено спитала Настя.

Вона не хотіла з’ясовувати стосунки, але дуже вже неприємно все це було.

– Нехай всі знають, що ти з мене останні гроші витягуєш, тобі має бути соромно, – невдоволено пробурчав чоловік.

– Це було свято сина. Микита вже лякається твоїх криків. А ти його мало не зіпсував.

– На свято стільки грошей не треба! Могла й сама торт спекти, а не такі гроші віддавати. Тільки зганьбила мене перед батьками!

Настя більше говорити нічого не стала, знала, що марно, скільки років вони живуть, і конфлікти завжди через гроші.

– Мамо, а можна мені друзів запросити у вихідні до кафе? – Запитав Микита наступного дня.

Син уже питав про це перед днем ​​народження, та тоді Настя сказала, що подумає.

– Можна, – відповіла щаслива мама, до цього якраз прийде пенсія її мами, вона звідти і візьме.

Микита обійняв маму і втік, а ввечері вдома ще до тата підійшов, обійняв і сказав “дякую”.

– Це ще за що? – не зрозумів Максим.

– За свято з друзями у кафе, – поділився задоволений син. – Я запросив Мішу, Катю, Даню, Льошу та ще новеньку дівчинку, забув, як звуть, ім’я у неї складне.

Настя була на кухні і не чула, що відбувається в кімнаті. Вона забула попередити сина, щоб не розповідав батькові про кафе.

– Настю! – Максим уже злий ішов на кухню. – Яке кафе? Мені машину міняти треба, а ти знову тринькаєш!

– Мама сказала, що сплатить кафе Микиті, це буде їхній подарунок, – не знайшлося, що ще відповісти чоловіку.

– Подзвони їй, скажи, щоб грошима дала, ми самі знайдемо їм застосування, – не розгубився Максим.

– Не буду, це подарунок Микиті, а не нам, – вона відвернулася, щоб не дивитись на чоловіка, побоювалася його реакції.

– Тоді інший подарунок нехай зробить, надто багато для одного хлопчика подарунків, – заявив він і вже хотів йти до дитини, щоб відібрати новенький телефон, але Настя зупинила його.

– Ти не посмієш! На цей подарунок ти не витратив жодної копійки, і я не дозволю, – вперше в житті вона була готова відстоювати свою правоту.

Максим, явно злякавшись такої поведінки дружини, відразу відступив, щось сказав і пішов з дому. Настя чула, як грюкнули двері.

– Мамо, я щось не те сказав? – Запитав Микита, забігаючи до мами. – Я не повинен був татові розповідати, так?

Настя погладила сина по голові.

– Та все правильно ти сказав, – відповіла вона.

Не вчити ж сина вічно мовчати і приховувати від батька, та й батькові час би вже змінитися, стільки років вони разом живуть, і завжди одне й те саме.

Настя сіла на стілець, налила собі гарячий чай і трохи заспокоїлася, згадуючи своє життя.

Настя та Максим одружилися вісім років тому, ще до весілля вони обговорили тему фінансів.

– Спільного бюджету не буде, – заявив чоловік. – Усі гроші мають бути тільки в мене. Тож ти всю зарплатню переказуєш мені.

– Як це тобі ? – Не зрозуміла Настя. – А мені як бути без грошей?

– Я дам тобі свою картку і контролюватиму твої витрати.

Настя спочатку погодилася, ну що такого в тому, щоб бюджет був у руках чоловіка? Цілком нормально, особливо якщо він економний і вміє відкладати.

Перший рік спільного життя Настя щомісяця переводила всю зарплатню до копійки чоловікові, отримала його картку, і щомісяця вона вислуховувала те саме.

– Ти багато витрачаєш, завтра на роботу пішки, – заявив якось Максим.

– Зима на вулиці, я замерзну, – навіть не подумавши образитися, заявила Настя.

– Якщо швидко йтимеш, то не замерзнеш. А взагалі, думати треба було заздалегідь, перш ніж із подругами в обід у дороге кафе йти.

Настя не відповіла, вона справді сходила з подругами в кафе, тільки не в дороге, а в звичайнісіньке. Замовила собі тістечко та каву, рахунок вийшов на триста гривень.

Але Максим вирішив, що це недозволена витрата для їхньої родини і відрахував дружину, скоротивши їй витрати до кінця місяця.

Довелося Насті відмовитися від автобуса та взимку ходити до роботи пішки. Але це вона ще перенесла, а коли в неї зламався замок на зимових чоботях, стався скандал.

– Максиме, мені потрібні гроші на чоботи, – сказала вона. – Я подивилася в магазині, потрібно дві тисячі.

– Ще чого можна на розпродажі взяти за тисячу.

– Мені такі не потрібні.

– Отже, треба було ходити обережніше, – глибоко зітхнув чоловік. – Грошей цього місяця більше немає.

Тоді Настя зайняла у подруги і чергову зарплату чоловікові переказувати не стала. Він спочатку сердився, кричав, а потім заявив:

– Якщо ти хочеш так, значить, витрати всі ділимо. Комуналка навпіл, іпотечний платіж теж, та й товари.

Настя погодилася, зарплата у неї була немаленька, їй цілком вистачало і на обов’язкові платежі, і на найпотрібніше. Тепер вона могла собі дозволити і в кафе сходити, і купити нову річ навіть залишалося небагато.

Потім Настя дізналася, що в них буде малюк. Дитину вони не планували, хотіли за кілька років. Але Максим був щасливий такого несподіваного поповнення в сім’ї.

– Максиме, мені потрібні гроші, – сказала Настя, коли їй у лікарні прописали дорогі вітаміни.

– У чому проблема? Адже ти отримуєш зарплатню, – спокійно сказав він.

– Отримую, але мої гроші вже скінчилися. Здала кілька платних аналізів, потім треба було нові речі купувати, старі мені малі. Купила щось для малюка, я тобі показувала.

– Ти хотіла бути самостійною, ось сама і крутись, – заявив спокійно чоловік.

– А нічого, що це і твоя дитина теж? Значить, всі витрати навпіл! – Не поступалася Настя.

– Поки він не з’явився на світ, ніяких навпіл, – відповів Максим так само спокійно.

– Я так більше не можу, – плакалася Настя матері. – У мене ні копійки немає, а він може собі дозволити все, що хочеться. А мені доводиться не тільки на себе витрачатися, а й на малюка, але й що, що він ще з’явився.

– Настю, тобі не можна нервувати. Давай я додам, скільки тобі треба?

Мама допомагала Насті з аналізами, примовляючи:

– Не моя справа, дочко, але навіщо тобі такий чоловік? Грошей не дає, не допомагає… Адже важко так…

– Та думала, мамо, я над цим, багато думала, але не можу я дитину одну без батька залишити. Може, ще зміниться? Я впевнена, як побачить Микиту, одразу зміниться і грошей йому буде не шкода.

– Може, звичайно, і таке бути, – сумно відповіла жінка і допомагала зі зборами до лікарні.

Чоловік фінансово у зборах ніяк не брав участі. Однак після лікарні забрав, квіти привіз, удома все приготував сам. Навіть жодного слова не сказав, сюрприз зробив, тоді щаслива Настя сказала мамі.

– Ну ось, кажу, зміниться.

Бабуся тільки щасливо посміхалася, адже головне, щоб діти були щасливі.

Але потім Микита захворів, знадобилося багато грошей на ліки, а Максим відмовлявся їх купувати.

– Треба лікувати не хімією, яку в аптеках продають дорого, а народними методами. Мед там, малина, лимон.

– Мед і малину немовлятам не можна! – мало не плачучи прохала Настя.

Їй було неважливо, що каже чоловік, головне, умовити його купити ті самі ліки, які призначив лікар, але чоловік був непохитний. Знову довелося звертатися до мами.

Потім на якийсь час Максим заспокоївся, навіть грошей давав, яких вистачало на все потрібне. Настя тоді зовсім щаслива ходила, нарешті дочекалася.

Але минула кілька місяців, і все повернулося. Настя заспокоювала себе і перед мамою чоловіка вигороджувала.

“– Це на якийсь час, у нього труднощі на роботі.

– Це він переживає через машину, тож гроші економить.

– Максим хворіє, тому переживає, як ми без грошей і без нього залишимося.”

Загалом виправдань було багато, і Настя завжди вигадувала їх сама. Тільки тепер, після скандалу через торт перед батьками, вона зрозуміла, що виправдання для чоловіка закінчилися.

Було образливо й нестерпно почуватися злиденкою, яка не має ні на що прав.

Син канючив поруч із мамою.

– Мамо, завтра не буде кафе?

– Буде, синку, обов’язково буде.

– А тато сердився…

– Він не сердився, тобі здалося.

Максим прийшов пізно ввечері і, ні слова не сказавши, одразу ліг спати. Настя теж промовчала, а вранці вона прокинулася раніше, щоб зібратися в кафе. Чоловік, як виявилося, вже не спав, він сидів на кухні і явно чекав на розмову.

– Сніданок готуй, – сказав він замість доброго ранку.

– Сьогодні сніданку не буде, йдемо до кафе, учора сказала.

– А я сказав, що ви нікуди не підете. Зайве витрачання грошей.

– Гроші нам дала моя мама, тож можеш не переживати, – Настя налила собі чай і присіла за стіл, подивилася чоловікові у вічі. – Що з тобою відбувається? Адже це наш син. Він хоче бути таким самим, як і всі. Ходити до кафе, до парків атракціонів, а ти тільки й робиш, що шкодуєш йому на це грошей. Адже дитинство закінчиться.

– У моєму дитинстві такого не було, – пробубнив чоловік.

– Тоді дай йому можливість це все отримати, – не поступалася жінка, дуже їй хотілося, щоб чоловік зрозумів її і разом з ними провів вихідний день.

– Ще чого! Я і без цього виріс нормально.

Максим більше нічого не сказав, і Настя зраділа цьому. Вони спокійно пішли з Микитою в кафе, чудово провели час, по дорозі назад син вмовив маму зайти до батька в гараж.

Тоді правда і відкрилася.

– Ти купив другий гараж? – Настя здивувалася, побачивши, що у чоловіка два гаражі об’єднані між собою. – І мені не сказав? Звідки гроші?

– Тобі яка справа, я працюю, а отже, заробляю…

– А на нас у тебе завжди не вистачає… – вимовила невпевнено Настя, проходячи гаражем і розглядаючи багату обстановку всередині. – І кухню ми поміняти не можемо, і кімнату Микиті.

– Ти навіщо прийшла? Настрій мені псувати? – Огризнувся Максим, – Єдине місце, де я можу спокійно проводити час! Краще за сином дивися, щоби нічого не зламав.

Засмучена Настя забрала Микиту, і вони пішли додому.

Настя вирішила залізти в телефон чоловіка та перевірити його рахунки. Добре пароль від телефону вона добре знала, від банківських додатків теж. Саме за цим заняттям її й застукав чоловік.

– Все подивилася? – промовив Максим нахабним голосом.

– Ти весь цей час переказував гроші своїй мамі? – Настя ошелешено переводила погляд з його телефону на незворушне обличчя чоловіка.

– Не твоя справа, куди я гроші витрачаю.Продукти додому купую, комуналку плачу, що ще треба? – Заявив чоловік.

– Я змушена випрошувати у тебе кожну копійку! Я ж тобі переказую всю свою зарплатню! Ти казав, що у нас загальний бюджет, і що ми відкладатимемо гроші!

– Поки збирати не виходить, – холодно відповів Максим, вириваючи телефон із рук Насті.

Настю це розлютило, терпець урвався.

– Не виходить збирати? Натомість на покупку другого гаража вистачає? І на переклади твоєї матері щомісяця теж! А наш син ходить у старих кросівках, ми не можемо купити йому комп’ютер, і я не була у перукарні вже п’ять років!

– Щось не подобається? Це моя мати, і я повинен їй допомагати! – Максим був упевнений, що Настя просто виговориться та заспокоїться.

– Мені не подобається все! Абсолютно все! Поверни мені мою зарплатню за минулий місяць!

– Навіть не подумаю. Ці гроші вже витрачені.

– Все, з мене вистачить! Я йду від тебе, – несподівано для себе заявила Настя.

– Куди ти підеш? У тебе навіть грошей немає, нічого немає, – з презирством відповів Максим.

Настя нічого не відповіла. Наступного ранку вона встала раніше, зібрала сина і поїхала до своєї мами.

Максим не міг повірити, що його покірна дружина справді пішла. Він кілька разів приїжджав, намагаючись домовитися, адже без її зарплатні його фінансове становище погіршилося.

Але Настя не пішла на контакт. Вона подала на розлучення і добилася поділу майна, забравши половину квартири та один із гаражів. Для Максима це стало справжньою катастрофою, адже втрата нерухомості була для нього найстрашнішим сценарієм.