Вже десять років я в шлюбі, маю двох дітей. Та зі свекрами майже не спілкуюся. А все тому, що вони вкрай підло зі мною вчинили. 

Коли я познайомилась з Сергієм ми покохали один одного з першого погляду. Хоча я знала, що раніше в нього була дівчина, яку він збирався вести до вівтаря. Звали її Лариса. Тримала вона хлопця на гачку, а сама кращі варіанти шукала. Врешті вони розбіглися. А Сергій довго не міг нікому довіряти. 

Коли коханий познайомив мене зі своїми батьками, вони відразу натякнули, що його попередня пасія була краща за мене. І батьки в неї заможніші. Це страшенно ображало, та я заспокоювала себе, що головне, щоб ми були разом і не сварились. 

І ось Сергій зробив мені пропозицію і ми почали планувати весілля. Думали скромне буде на 60 осіб. Та свекрусі такий варіант не сподобався.

 – Лише з нашого боку буде 70 осіб. І це не обговорюється! Ми вже частину людей запросили!

Було прикро, що такі речі вирішують без нас. Та я не сперечалась. Просто надрукувала сто запрошень і дала їм 70. Змирилась, що це для батьків весілля, а не для нас. 

І ось нарешті настав день весілля: бентежний і щасливий. Із самого ранку я була схвильована. Все було прекрасно, доки ми не прийшли в ресторан. Нас почали зустрічати та вітати гості. І тут серед усіх я побачила Ларису. Ту саму, ще й білій сукні з декольте до пупа. Коли вона підійшла до нас я побачила, як здивувався Сергій!

 – Присягаюсь, я її не кликав!

Та найбільше мене здивувало привітання колишньої мого чоловіка.

– Я бажаю вам щастя і ніколи не шкодувати про свій вибір!

Але й це було ще не все. Далі Лариса почала відверто залицятись до мого чоловіка. А коли трохи хильнула ще й танцювати його покликала. 

Потім я дізналась, що саме свекруха покликала Ларису і її маму, котра була її подругою. Вони навмисно це вигадали, аби Сергія зі мною розлучити. Та не вдалося. 

Відтоді минуло багато років, та я й досі не можу пробачити того вчинку. Адже це моє весілля і спогад на все життя. Саме тому я намагаюсь рідко бачитися зі свекрами і не хочу, щоб діти з ними спілкувалися. Мама Сергія страшенно ображається, постійно мене звинувачує. Але я не можу інакше. А ви б забули таке?