– Не ображайся, мамо, але краще тобі до нас не їхати, ти ж знаєш, які у вас з Іванкою стосунки, не варто все ще більше загострювати, – каже мені син напередодні дня народження своєї дружини.
Я і сама знала, що дружина сина не вельми привітно до мене ставиться, але вирішила, що далі просто так тривати не може. У мене єдиний син, єдині внуки, а я до них в гості не можу прийти!
Назар мій одружився 8 років тому, наречена його з міста. Іванка село не любить, про що нам відразу прямо і сказала. В ті рідкісні моменти, коли вона приїжджає до нас, я з усіх сил стараюся, але вгодити ніяк не можу.
Все, що я готую, невістка не їсть. Знаєте, як це неприємно, коли за столом у неї постійно пуста тарілка.
Дійшло до того, що Іванка і сама не приїжджала, і сина до мене не пускала. Я дуже засмучувалася, особливо коли внуки народилися, а я їх не бачила місяцями.
Я довго не могла зрозуміти, що я зробила не так? Адже я ніколи слова кривого невістці не сказала. Чому вона так до мене ставиться?
Відповідь на свої питання я отримала випадково, коли одного разу підслухала розмову невістки з свахою. Було це на хрестинах молодшого онука.
Мама повчала доньку, що вона неправильно себе поводить щодо мене, а невістка їй сказала, що я її дратую тим, що я старомодна, не вмію ні гарно одягнутися, ні гарно сказати, і що їй перед людьми за мене соромно.
Сваха лише похитала головою, і спитала доньку, хто ж її таку пихату виростив, адже вони з батьком зовсім не так її виховували.
– Доню, не можна так про людей судити, – сказала мама. – Ну і що, що свекруха проста жінка, але ж вона щира, з відкритим серцем до вас ставиться. Соромно мені за тебе…
Іванка промовчала, нічого на це не сказала. А я швиденько втекла, щоб вони не зрозуміли, що я все чула.
Прикро мені було, плакати хотілося. Але що я могла змінити? Себе в 60 років вже не зміниш. І не стану я заради невістки замість голубців суші робити, не вмію я це, хоч це і модно.
Але бажання миру і злагоди в сім’ї було більшим, ніж моя образа. Я зрозуміла, що якщо я зараз загострю ситуацію своїми образами, то буде лише гірше.
На Івана в червні у моєї невістки день народження. Я порадилася з свахою, який подарунок краще невістці подарувати, і ми разом купили їй дуже гарний кухонний комбайн.
Прийшли ми без запрошення, вирішили, що в таке свято нас точно з хати не виженуть. Я купила ще баночку червоної ікри, бо знала, що невістка її дуже любить.
Іванка була дуже здивована нашою появою, запросила до столу. Поводила себе вона, як ніколи, спокійно.
А в кінці вечора, вона так мене здивувала, що я аж не знала, що казати й. Іванка попросила в мене вибачення за всі непорозуміння, які між нами були, і вперше в житті назвала мамою.
Сваха лише тихенько посміхалася. Я їх до себе в село на Петра і Павла запросила, у нас дуже цікаво в цей день, маємо храмове свято.
Сподіваюсь, що відтепер у нас все налагодиться, адже що може бути важливіше, ніж злагода в родині. А своїй свасі я дуже дякую за її життєву мудрість.
Хтось мав поступитися заради миру і злагоди в родині, і я не шкодую, що зробила перший крок до примирення, саме так і має бути в сім’ї.
